Хосров I (цар Великої Вірменії)

Хосров I (вірм. Խոսրով Ա) — принц Парфії, якого римляни призначили царем Великої Вірменії.

Хосров I вірм. Խոսրով Ա
Прапор Цар Великої Вірменії
198 — 217
Попередник:	Вагарш II
Спадкоємець:	Трдат II
Народження:	невідомо[1]
Смерть:	217(0217)
Рід:	Аршакіди
Батько:	Vagharsh Bd
Діти:	Трдат II

Життєпис

Хосров I був одним із синів парфянського царя Вагарша II^[2][3]. Як і батько, Хосров I був представником династії парфянських правителів, Аршакідів.^[4]

198 року, коли його батько був одночасно правителем Парфії та Вірменії, Вагарш II передав свій вірменський престол Хосрову I. Останній правив Вірменією до 217 року. У вірменських джерелах Хосрова I часто плутають із його відомим правнуком Хосровом II.^[5]

Хосров I був одним із царів, якого історики вважають нейтральним у відношенні до Риму.^[5] 198 року, коли римський імператор Септимій Север здійснив один зі своїх великих походів проти Парфії, зруйнувавши її столицю, Ктесифон, Хосров I надіслав Северу подарунки й заручників.^[5] Як ставленик Риму, Хосров I мав протекцію Септимія Севера та його наступника Каракалли.^[6]

У 214–216 роках Хосров I разом зі своєю родиною перебував під римським арештом з невідомих причин, що спричинило масштабне повстання у Вірменії проти Риму.^[6] 215 року Каракалла з римською армією вторгся до меж Вірменії^[6], придушивши повстання.

217 року, після смерті Хосрова I, його син Трдат II^[7] отримав вірменську корону^[5] від римського імператора Каракалли.^[7] Трдат II був проголошений вірменським царем після убивства імператора^[7], що сталось 8 квітня 217 року.