Хітриков Василь Пимонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хитриков.

Василь Пимонович Хі́триков (12 січня 1922, Катеринослав — 24 вересня 1987, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України. Заслужений художник Української РСР з 1972 року, народний художник УРСР з 1977 року.

Хітриков Василь Пимонович
Народження	12 січня 1922(1922-01-12)  Катеринослав, Українська СРР
Смерть	24 вересня 1987(1987-09-24) (65 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Українська РСР  СРСР
Жанр	жанрове малярство
Навчання	Дніпропетровське художнє училище (1941) і Київський державний художній інститут (1950)
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Національний художній музей України, Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна, Запорізький обласний художній музей, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького і Хмельницький обласний художній музей
Нагороди

Біографія

Народився 12 січня 1922 року в місті Катеринославі (нині Дніпро). Протягои 1937—1941 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі^[1]. У 1950 році закінчив у Київський художній інститут, де навчався у Анатолія Петрицького та Костянтина Єлеви. Дипломна робота — картина «Володимир Ілліч Ленін на ІІІ з'їзді комсомолу» (полотно, олія)^[2].

Могила Василя Хітрикова

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Червоноармійській, № 12, квартира № 21^[3]. Помер 24 вересня 1987 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, писав тематичні полотна, портрети. Серед робіт:

• «Володимир Ілліч Ленін на ІІІ з'їзді комсомолу» (1952, полотно, олія, варіант дипломної роботи; Національний художній музей України)^[2];
• «Колискова пісня» (1954);
• «Бесіда з Іллічем» (1957, Національний музей у Львові^[1]);
• «Піонерка» (1958, Хмельницький обласний художній музей)^[4];
• «Ленінський призов» (1960);
• «Ярина у ворожки» (1961, за мотивами поеми Тараса Шевченка «Сліпий»; Миколаївський художній музей)^[5];
• «У рідній хаті. Сестра» (1964, Національний художній музей України^[5]);
• «Заповіти Ілліча» (1967);
• серія портретів «Наш сучасник» (1968—1969);
• «Творчість» (1970, Національний художній музей України^[6]);
• «Ливарники» (1972);
• «Портрет сталевара» (1973, Запорізький обласний художній музей)^[1];
• «З Іллічем» (1975);
• «Ми — мирні люди» (1977);
• «Наставник» (1977, Хмельницький обласний художній музей)^[4];
• «Портрет солдата» (1984).

Виствки^[1]

Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних з 1954 року, закордонних з 1958 року^[3]. Зокрема:

• 1954 рік — виставка образотворчого мистецтва УРСР, присвячена трисотріччю возз'єднання України з Росією (Третьяковська галерея, Москва);
• 1954 рік — виставка образотворчого мистецтва УРСР, присвячена трисотріччю возз'єднання України з Росією (Київський державний музей українського мистецтва);
• 1955 рік — всесоюзна художня виставка (Третьяковська галерея);
• 1957 рік — ювілейна художня виставка УРСР, присвячена 40-річчю Великої Жовтневої Соціалістичної Революції (Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва);
• 1958 рік — всесоюзна художня виставка «40 років ВЛКСМ» (Центральний виставковий зал (Манеж), Москва);
• 1958 рік — республіканська художня виставка, присвячена 40-річчю ВЛКСМ (Центральний виставковий павільйон, Київ).