Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Царське Село (станція)
залізниця в Пушкені (Санкт-Петербург) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Царське Село — проміжна залізнична станція Жовтневої залізниці Вітебського напрямку. Розташована в місті Пушкін Ленінградсько області, Росія.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Станція Царське Село відкрита в складі першої в Росії Царськосільської залізниці 30 жовтня 1837 року. Саме в цей день вперше на станцію прибув поїзд з 256 пасажирами з Санкт-Петербурга. Поїзд складався з 8 вагонів та долав відстань з фантастичною на той час швидкістю 27 км/год. за 30 хвилин. Вдалий старт став поштовхом для залізничного сполучення, то ж було ухвалено рішення про будівництво Миколаївської залізниці між Санкт-Петербургом та Москвою. До 22 травня 1838 року станція була тупиковою.
Перший вокзал побудований на межі міста у 1837 році за проєктом архітектора Гаспаре Фоссаті[it] в стилі англійської готики. Вона мала вигляд двоповерхової цегляної будівлі з чотирикутною вежею-шпіцом і двома бічними одноповерховими дерев'яними крилами. До одноповерхових корпусів прибудували навіси, які спиралися на чавунні стовпи і ковані фігурні кронштейни.
У 1902—1904 роках на місці старого вокзалу побудували новий за проєктом групи архітекторів під орудою Станіслава Бржозовського. Симетричний в плані вокзал споруджено в формах західноєвропейської середньовічної архітектури, характерних для періоду пізньої еклектики. Ліворуч від вокзалу розташовувався Великокняжий павільйон. Обидві будівлі зруйновано за часів Другої Світової.
Після революції станцію перейменовано разом з містом в Дитяче Село і зберегла цю назву після того, як місто у 1937 році отримало назву Пушкін.
Remove ads
Сучасна будівля
Узагальнити
Перспектива
Сучасний залізничний вокзал побудовано в 1946—1950 роках за проєктом ленінградського архітектора Євгена Левінсона та інженера Андрія Грушке. Проєкт відзначено Сталінською премією третього ступеня. Комплекс вокзалу містить головний двоповерховий корпус і поставлені з ним в одну лінію три павільйони. Всі споруди пов'язані широкими арками — проходами на перон і двориком з фонтаном та пропілеями. У павільйонах знаходяться спуски в тунелі — переходи під залізничними коліями. Загальна композиція плану — суворі класичні форми типові для Царського Села. Автори прагнули надати будівлі вокзалу риси, близькі до споруд палацово-паркових ансамблів, створеним в другій половині XVIII століття. В оформленні фасадів та інтер'єрів підкреслено зв'язок міста з Олександром Пушкіним. Фасад головного корпусу декорований медальйонами і барельєфними портретами вчителів і друзів поета Гаврила Державіна, Миколи Карамзіна, Василя Жуковського, Антона Дельвіга, Петра Чаадаєва, Вільгельма Кюхельбекера. У залі очікування, розділеному двома рядами колон на три нави, наприкінці середньої з них, в ніші, встановлена бронзова статуя Олександра Пушкіна роботи скульптора Матвія Манізера. Плафон залу декорований скульптурними панно, що зображують споруди царськосільських парків. Касовий зал перекритий лучковим склепінням з розписом у вигляді дерев з широко розкинутими гілками. У бубнах на торцевих стінах поміщені барельєфи з профільним портретом Олександра Пушкіна. Скульптурні десюдепорти і люстри з кованого заліза, білого матового і синього скла доповнюють оздоблення залу.
У 1953 році станція електрифікувана постійним струмом, напругою 1500 В в складі дільниці Ленінград-Вітебський — Павловська. У 1962 році контактну мережу переведено на напругу 3,3 кВ постійного струму.
30 жовтня 2007 року на станції розпочала роботу автоматизована система контролю оплати проїзду.
Remove ads
Пасажирське сполучення
На станції зупиняються приміські поїзди Вітебського напрямку[1].
Галерея
Вихід до міста (турнікети)
Краєвид з першої платформи
Краєвид на станцію з півночі
Привокзальна площа
Південна частина будівлі вокзалу
Панорама
.jpg)
Примітки
Джерела
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads