Целевич Володимир Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Целевич.

Володимир Михайлович (або Миколайович) Целе́вич, псевдонім та криптонім: Волод. Целевич, В. Ц. (21 квітня 1891(18910421), Львів, за іншими даними 1890^[1] — 1943, за іншими даними 1944-го в Саратові) — український політик і громадсько-культурний діяч, редактор, адвокат, посол Сейму Другої Польської Республіки II, IV і V каденції, діяч Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО).

Целевич Володимир Михайлович
Псевдо	Волод. Целевич, В. Ц.
Народився	21 квітня 1891(1891-04-21) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	1943(1943) Саратов, Російська РФСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка
Діяльність	адвокат редактор
Alma mater	Університет Франца I у Львові
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d]
Знання мов	українська, грецька, латина, німецька і польська
Посада	member of the Sejm of the Second Polish Republicd
Партія	УНДО
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Конференція Начальної Команди УВО. Оліва, березень 1923. Зліва направо сидять: Володимир Бемко, Андрій Мельник, Євген Коновалець, Володимир Целевич, Ярослав Селезінка, Ярослав Індишевський; стоять: Петро Бакович, Юліян Головінський, Осип Рев'юк, Павло Меркун

Закінчив середню школу і відділ права Університету Франца I у Львові. У 1919—1922 роках працював секретарем Українського Горожанського Комітету у Львові. Викладав у Львівському та Кам'янець-Подільському університетах. У 1923—1924 роках перебував у США.

1925 року вийшов з лав УВО,^[1] 1926 року заарештований польською владою. Був генеральним секретарем Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО, 1925—1928, 1932—1937), послом до польського Сейму (1935—1939), заступником голови Українського посольського клубу.

1929 року був співорганізатором розкопування могил українських січових стрільців біля села Потутори.^[1]

У вересні 1939 року був заарештований енкаведистами. За припущеннями, помер від виснаження у в'язниці м. Саратова.

Політична діяльність

У політичному житті брав участь протягом 1919—1939 років:

• 1919—1922 — секретар Горожанського Комітету у Львові,
• 1920 — член Начальної колегії Української Військової Організації (УВО).
• 1925—1928 і 1932—1937 — генеральний секретар УНДО,
• 1928—1930 і 1935—1939 — посол до Варшавського сейму і заступник голови Українського посольського клубу,
• 1930 — в'язень у Бересті;
• 1935 — разом з Василем Мудрим творець так званої нормалізації,
• 1932—1935 — головний редактор тижневика «Свобода».

1939 року заарештований радянськими каральними органами, які активно намагалися схилити Целевича на свій бік.

Творчість

Автор праць культурно-просвітнього та політико-правового характеру «Віднова життя і відбудова майна просвітніх товариств» (1918), «Про нові польські шкільні закони» (1925), «Виборчий регулямін до сільських громадських рад у Галичині: практичний порадник» (1935), численних статей.

Низка політичних публікацій та статей у «Ділі» й «Свободі»; серед інших «Нарід, нація, держава» (1934), стаття про виборчу ординацію та самоуправне й муніципальне законодавство в Польщі тощо.