Целери

Целери (лат. celeres, дав.-гр. κελέριοι, від celer — «швидкий»^[1]) — постійне невелике військо у Римському царстві, яке виконувало роль гвардії та особистої охорони римських монархів. Більшість стародавніх істориків вважали, що целери були виключно кіннотою, в цьому ж був переконаний і відомий дослідник античності Теодор Моммзен, однак, деякі з історичних джерел повідомляють, що до складу целерів входили ще й підрозділи піхоти.^[2]

Целери
Засновник	Ромул
Країна	Стародавній Рим
Історичний період	античність

Командиром целерів був трибун целерів (лат. tribunus celerum), який виступав заступником царя за його відсутності, зокрема, він мав право виступати на народних зібраннях і в сенаті.^[2]

Тіт Лівій, описуючи події, які відбулися під час антимонархічного повстання у 509 до н. е., очільника заколоту Луція Юнія Брута називає tribunum celerum,^[3] що дає підстави історикам стверджувати, що целери залишалися охоронцями царів до повалення римської монархії.

Чисельність

Історичні джерела створення загону з 300 целерів приписують першому римському царю Ромулу (VIII ст. до н. е.).^[2] (натомість сучасні історики піддають сумнівам існування цього монарха). Також джерела описують спосіб формування загону целерів: цар відібрав по 100 вершників від кожної з трьох римських триб, 10 вершників складали кінну декурію, 30 вершників утворювали турму, а 100 — центурію.^[1][4]

Згідно переказів, третій цар Риму Тулл Гостілій (VII ст. до н. е.) збільшив чисельність кінноти на 300 вояків, сформувавши додаткові турми з мешканців міста Альба-Лонга, яких переселив до Риму. При цьому кількість центурій залишилася незмінною.^[4] Інший цар, Тарквіній Пріск (VI ст. до н. е.), знову подвоїв чисельність свого кінного війська і довів його до 1200 вояків; в час його правління це військо називалося «centuriæ Ramnensium, Titiensium, Lucerensium priorum et posteriorum».^[1] Наступник Сервій Туллій, згідно античних джерел, ще збільшив загін і історики визначають його чисельність в 1800 вояків.^[4]

Інші гіпотези

Існує версія, що давньоримський термін celer не пов'язаний з військом або кіннотою, а означає «швидкий посильний» або «швидкий виконавець царської влади».^[5]