Централізована держава

Централізо́вана держа́ва — держава, яка підкорена єдиній центральній владі.

Централізація — це принцип володіння владними повноваженнями, згідно з яким територіальні органи влади у своїй діяльності залежать від центральних органів.

Протилежна система — це самоврядування, в ієрархічній системі це така реорганізація процесів, що відбуваються всередині системи, за якої частина процесів переноситься на вищий (ближчий до кореня) рівень ієрархії, відповідно, при децентралізації — на нижчий (далі від кореня) рівень.

Історія

Слово «Централізація» увійшло у вжиток у Франції в 1794 році, після Великої французької революції (перевороту), коли лідери Французької Директорії створили нову урядову структуру для управління державою.

У церковних справах існувала й існує централізація, наприклад, у Римо-католицькій церкві, де через усі щаблі католицької ієрархії проходять сувора централізація та субординація.

Наприклад, в економіці, у менеджменті, централізація може означати передачу частини повноважень і обов’язків у частині ухвалення рішень від підлеглих до керівника.

У політиці, в політології зазвичай під централізацією розуміють зосередження державної влади в центрі (на відміну, наприклад, від федералізації, коли частина державної влади та відповідальність за її використання делегується від центру до регіонів (країн, країв)).

В інформатиці (конкретніше, в теорії передачі даних) під централізацією можуть розуміти виділення сервера в мережі, а під децентралізацією — створення таких умов, щоб потреба в сервері відпала, і учасники мережі мали однаковий ранг.

Як приклад можна розглянути популярні інтернет-чати, деякі з яких дотримуються централізації (вимагають виділення окремого сервера, на якому зберігається інформація про поточні процеси в чаті та який організовує обмін даними з клієнтами), а деякі — децентралізації (сервера немає, інформація про поточні процеси в чаті зберігається розподілено на машинах клієнтів і передається, як правило, широкомовними повідомленнями).

Див. також

• Портал «Політологія»

• Унітарна держава

Література

• С. Бульбенюк. Концентрація влади // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 364 ISBN 978-966-611-818-2
• В. Горбатенко. Централізація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 767 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Централізація [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.