Центр космічних досліджень та зв'язку

49°51′24″ пн. ш. 24°55′32″ сх. д.

Центр космічних досліджень та зв'язку
Дата створення / заснування	1974
Вид на Центр космічного зв'язку
Країна	Україна
Адміністративна одиниця	Золочівський район
Оператор	Національний центр управління та випробувань космічних засобів
Діаметр	25 м і 32 м
Центр космічних досліджень та зв'язку у Вікісховищі

Центр космічних досліджень та зв'язку (ЦКДЗ) Національного центру управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) Державного космічного агентства України

Історія

Вид на Центр космічного зв'язку

Центр заснований в 1974 році з метою організації прямих урядових каналів зв'язку та міжнародних телекомунікацій використовуючи космічні апарати міжнародної системи «Інтелсат» у рамках програми міжнародного співробітництва «Союз-Аполлон»^[1].

Починаючи з 1975 року Центр космічного зв'язку, розташований в полях між селами Сасів та Єлиховичі Золочівського району Львівської області, забезпечував роботу міжнародних каналів зв'язку та телебачення СРСР, Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Східної Німеччини та інших країн^[1].

Після розпаду СРСР Центр космічного зв'язку став практично єдиним засобом для організації каналів зв'язку України із зовнішнім світом^[1]. Через Центр організовувались прямі канали зв'язку на США, Канаду, Японію, Індію, Китай, Англію, Німеччину, Францію, Італію та інші країни світу^[1].

У 1992–1993 роках обладнання станцій ЦКЗ було модернізовано^[1]. Це дало змогу забезпечити роботу повністю в цифровому стандарті^[1].

До 2017 року на правах цеху належав до Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення^[2].

23 жовтня 2017 року переданий до Національного центру управління та випробувань космічних засобів [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.], засновано Центр космічних досліджень та зв'язку Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

28 вересня 2019 року ЦКДЗ відправив «Промінь мрій» до планетарної системи TRAPPIST-1 в рамках спільного з 1+1 медіа проекту «Здійсни мрію», розробку спеціального програмного забезпечення та науковий супровід здійснював персонал Центру космічних досліджень та зв'язку та Центру прийому спеціальної інформації та контролю навігаційного поля НЦУВКЗ^[3].

3-5 жовтня 2019 року проведено перший International Workshop “RT-32 ZOLOCHIV: FIRST RESULTS, EU COLLABORATION, RADIO ASTRONOMY FRONTIERS [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.], на якому були присутні провідні європейські та українські науковці в галузі радіоастрономії та РНДБ-локації^[4][5].

Національний центр управління та випробувань космічних засобів, Науково-виробниче підприємствотво «Сатурн» (м. Київ), кафедра Приладів і контрольно-вимірювальних систем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, Радіоастрономічний інститут НАН України (м. Харків) модернізують засоби ЦКДЗ.

У січні 2020 у Центрі космічних досліджень і зв'язку завершено перший етап модернізації - відбувається процес дослідної експлуатації модернізованої 32-метрової антени MARK-4B (в рамках створення РТ-32)^[6]. У планах до кінця 2020 року завершити тестування 32-метрової антени^[6].

Повне завершення всіх робіт створення радіотелескопу планується у 2023 році. Радіотелескоп РТ-32 буде сумісним з засобами РНДБ-мережі США (VLBA) та Європи (EVN)^[7]

У 2021 році має стартувати модернізація 25-метрової антени^[6]. Є плани створити на основі КТНА-200 радари та станцію дослідження космічного сміття, використовувати цю антену у дальніх космічних місіях.^[8]

В серпні 2020 вперше в історії незалежної України фахівцями НЦУВКЗ [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.] спільно з науковцями Радіоастрономічного інституту НАН України проведено дослідження молекулярних мазерів з використанням широкосмугового українського радіотелескопу нового покоління РТ-32 Центру космічних досліджень та зв’язку Національного центру управління та випробувань космічних засобів. В умовах реальних радіоастрономічних спостережень та реєстрації проведено одночасне дводіапазонне дослідження спектральних ліній метанольних СН₃ОН, гідроксильних ОН та водяних мазерів Н₂О, які випромінюються в молекулярній хмарі W3(OH)^[9].

Спектральні мазерні лінії є майже єдиним джерелом інформації, який дозволяє вивчати процеси, що протікають всередині газопилових хмар в місцях зореутворення. Вивчення органічної та неорганічної речовини, яка утворюється в космічному просторі ще до формування зірок, дозволить наблизитись до розуміння глибинних механізмів виникнення живої матерії^[9].

Отримані результати досліджень найшли широке схвалення представників Європейської РНДБ-мережі (European VLBI Network, EVN)^[9].

Восени 2020 року проведено початкові EVN випробування РТ-32, в рамках чергової сесії спостережень European VLBI Network^[9].

Проте, вже з цього часу офіційно вважається, що широкосмуговий український радіотелескоп нового покоління РТ-32 приєднався до переліку світових радіотелескопів, які здатні досліджувати спектри молекулярних мазерів^[7][9].

Технічний потенціал

Антенні системи:

КТНА-200 - діаметр 25 м, розроблена та виготовлена у СРСР. Поставлена у середині 70-х років минулого століття у рамках програми міжнародного співробітництва «Союз—Аполлон». Але найперше завдання - мати прямий урядовий канал зв’язку між Москвою та Вашингтоном, а вже потім здійснювати міжнародні телекомунікації через супутники системи «Інтелсат».^[2]

РТ-32 - діаметр 32 м, є радіотелескопом з антенною системою MARK-4B BWG типу, розробленою у 80-х роках минулого століття японською фірмою NEC, одна з шести встановлених у світі.^[10] Побудована у Японії, у 1986 році на місці її склали радянські спеціалісти. Першочерговим завданням антени був зв’язок у південно-східному напрямку – Індія, Китай і так далі.^[1][2].