Церква Вознесіння Господнього (Вознесенське)

Церква Вознесіння Господнього^[1] [2]— православна (УПЦ МП) церква у селі Вознесенське Броварському району Київської області; духовний осередок села. Має статус щойно виявленої пам'ятки архітектури. Яскравий зразок класицизму на Київщині.

Церква Вознесіння Господнього у Вознесенському
Церква Вознесіння Господнього у селі Вознесенське
50°24′28.50″ пн. ш. 32°01′57.50″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, с. Вознесенське Згурівська селищна громада (Броварський район, Київська область)
Архітектор	Джакомо Кваренгі (ймовірно)
Засновник	Федір Іваненко
Початок будівництва	1808
Кінець будівництва	1808
Стиль	класицизм
Належність	УПЦ МП
Церква Вознесіння Господнього (Вознесенське) (Україна)
Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вознесенська церква.

Архітектура

Церкву збудовано у формах зрілого класицизму. Храм хрещатий у плані, 4-стовпний, має центричну композицію. Церква однобанна, увінчана барабаном зі сферичною банею. Входи прикрашені 3-кутними фронтонами. По кутах храму розташовані 4 невеликих бані. Кути храму декоровано рустом. Церква цегляна, потинькована та пофарбована. Причому якщо стіни більшості храмів пофарбовані у білий колір, ця церква має нетипові кольори — поєднання зеленого та жовтого.

Історія храму

Церкву, ймовірно, було збудована за типовим проектом храмів, розробленим видатним архітектором Джакомо Кваренгі. Фактично, храм у Вознесенськуому є копією збудованої раніше церкви Архистратига Михаїла у Мостищі (тепер Козелецький район, Чернігівська область) . У свою чергу, церква у Вознесенському теж має свою копію — це Свято-Миколаївська церква у селі Гостролуччя (відмінність лише у тому, що до церкви прибудовано довгу галерею, що сполучає храм із дзвіницею).

Церкву та цегляну дзвіницю біля неї було збудовано 1808 року коштом місцевого поміщика, секунд-майора Федора Григоровича Іваненка. Він походив із козацького старшинського роду.

1902 року до парафії храму належали села Вознесенське (тоді Попівка), Гречана Гребля, Пайки та хутір Бурти. Кількість парафіян складала близько 2 000 осіб. 1907 року храм було відремонтовано. Церква була «кам'яна, з окремою дзвіницею, холодна». Тобто, храм не опалювався. При церкві були «церковна сторожка, 2 будівлі для квартир причту».

До революційних подій 1917—1920 років у храмі служив священик Олександр Іоанович Тихонович, співслужив йому священик Федір Якович Клименко.

У радянський час храм було закрито, сам храм вцілів, але було зруйновано окремо розташовану цегляну дзвіницю. Лише наприкінці 1980-х-на початку 1990-х років храм повернули церкві. Його було відреставровано коштом місцевої православної громади. Замість знищеної поряд із храмом споруджено сучасну дзвіницю у зовсім іншому стилі.

Храм сьогодні перебуває у доброму стані, є діючим. Це сучасний духовний осередок села. Храм має дуже гарний церковний хор.