Церква Санта-Марія-Маджоре (Сірміоне)

Церква Санта-Марія-Маджоре (італ. Chiesa di Santa Maria Maggiore)^[2] (інша назва — церква Діви Марії Сніжної (італ. chiesa di Santa Maria della Neve)^[3][4]) — католицька парафіяльна церква в комуні Сірміоне, провінція Брешія^[3]. Належить до вікаріату Лаго-Брешіано Веронської діоцезії Католицької церкви, присвячена Діві Марії Сніжній^[4].

Церква Санта-Марія-Маджоре
Назва на честь:	Діва Марія
45°29′36″ пн. ш. 10°36′29″ сх. д.
Тип	церква
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd[1]
Країна	Італія : ISO3166-1 alpha-3:ITA; ISO3166-1 цифровий:380;
Розташування	Сірміоне[1]
Єпархія	Веронська діоцезія
Тип будівлі	церква
Перша згадка	VIII ст.
Будівництво	XV ст. — XIV ст.
Адреса	25019, Via Santa Maria Maggiore, 17
Церква Санта-Марія-Маджоре (Сірміоне) (Ломбардія)
Церква Санта-Марія-Маджоре у Вікісховищі

Історія

Перші відомості про існування окремої парафії в Сірміоне сягають VIII століття, тоді в поселенні існувала церква, присвячена святому Мартину^[2]. Вона згадується в буллі 1145 року папи Римського Євгенія III як plebem Sirmii cum capellis et decimis^[2][4].

Сучасна церква зведена у XV столітті на місці та з матеріалу церкви святого Мартина, та освячена у 1512 році^[4]. Єдиним документальним свідченням про будівництво церкви є заповіт парафіяльного священика Джованні де Біссі, датований 1450 роком, у якому священик заповідає своїм спадкоємцям виплатити кошти підрядникам за будівельні роботи. Низка вчених вважає, що церква Санта-Марія-Маджоре позначена на топографічній мапі 1439—1441 років, відомій як карта Альмаджа (італ. carta dell'Almagià)^[2].

Зі звіту про пастирську візитацію 1526 року відомо, що нова церква також була парафіяльною і нею керував протоієрей^[4].

У XVII столітті в церкві встановили нові вівтарі. Наприкінці XX століття церкву реконструювали.

Опис

Церква Санта-Марія-Маджоре прямокутна у плані, однонавна, із гранчастою апсидою із наметовим верхом, орієнтована по вісі схід—захід^[2][4]. Чільний фасад гостроверхий, облицьований теракотою, прикрашений портиком із п'ятиарковою аркадою^[4]. На місці портика первісно був церковний цвинтар, про що свідчать кілька надгробних плит на підлозі портика^[3]. Одна з колон портика виготовлена із давньоримського межового стовпа-міліарія, присвяченого третьому року консульства імператора Юліана Відступника^[5][3]. Ще одною пам'яткою давньоримської доби став меморіальний стовп, присвячений Юпітеру, який за християнських часів переробили на скриньку для пожертв^[3]. З північного боку церкви розташована квадратна у плані дзвіниця^[4].

Інтер'єр церкви складається з одної нави, розділеної чотирма арками^[4], пресбітерія, трохи піднятого відносно основного простору, головного та чотирьох бічних вівтарів, присвячених Святому Причастю, святому Антонію, святому апостолу Андрію та Діві Марії з розарієм^[4][3]. Перекриття склепінчасті, підлога облицьована червоним та світлим мармуром^[4]. Стіни прикрашені фресками XV століття, втім, на північній стіні при реставрації у 1923—1924 роках були знайдені фрески більш раннього періоду, що може свідчити про те, що ця стіна лишилася від попередньої церкви Святого Мартина. Вікна здебільшого прямокутні, прикрашені вітражами. Дерев'яна статую Мадонни з немовлям також датується XV століттям^[5].

Галерея

• 
  Інтер'єр
• 
  Фрески
• 
  Бічний вівтар святого Антонія
• 
  Бічний вівтар Святого Причастя
• 
  Бічний вівтар святого Андрія
• 
  Бічний вівтар Діви Марії Розарія