Церква Святого Василія Великого (Риків)

Церква Святого Василія Великого — дерев'яна церква у селі Риків Стрийського району Львівської області. Парафія церкви підпорядковується Самбірсько-Дрогобицькій єпархії Львівської митрополії УГКЦ^[2]. Церква і дзвіниця мають статус пам'ятки архітектури національного значення, охоронний № 1419^[3].

Церква Святого Василія Великого
48°54′12″ пн. ш. 23°21′10″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна[1] , Риків[1]
Початок будівництва	1810
Належність	Українська греко-католицька церква
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України (1419)
Церква Святого Василія Великого (Риків) (Львівська область)

Історія

Церква зведена у 1810 році^[4][5][6] майстром Михайлом Биленем^[7], на місці старішої церкви^[8], з якої перенесли іконостас 1784 року^[7]. Ікони іконостасу були реставровані у 1941 році^[7]. Після Другої світової війни і до 1898 року церква стояла закритою, в 1989—1990 роках богослужіння відновилися, а будівлю церкви відновили^[7].

Опис

Розташована в центрі села, біля сільського цвинтаря на схилі гори^[7]. Є класичним взірцем бойківського типу дерев'яних церков^[9]. Дерев'яна, із смерекових брусів будівля тризрубна, триверха, по периметру оперезана піддашшям, що тримається на випустах вінців^[7]. До вівтарної частини з півночі прилучається ризниця, прибудована вже в часи незалежності^[10]. Зруби квадратні у плані, але східний зруб, де розташована вівтарна частина, вище піддашшя набуває шестигранної форми^[4][7]. Завершуються зруби восьмигранними верхами з трьома заломами типу «восьмерик на восьмерику», висота заломів зменшується по вертикалі, увінчуються верхи наметовими банями з маківками^[7]. Стіни вівтарної частини та нави скріплені перехресними сволоками^[9][7]. Покриття верхів до 1989 року було ґонтове, під час відновлення церкви у 1990 році його замінили на бляшане^[10].

В інтер'єрі чітко проглядаються багатоярусність верхів і їхнє поступове звуження. Особливістю церкви в Рикові є збережена в бабинці емпора — місце для жінок у давніх візантійських церквах, яку пізніше пристосували під хори^{[9][4][7][11]}.

Західніше церкви стоїть дерев'яна дзвіниця, зведена одночасно з церквою^[7]. Вона первісно слугувала входом на церковну територію^[4]. Будівля належить до типу дзвіниць «четверик на четверику»: квадратна у плані, двоярусна з ажурною аркадою, вкрита восьмигранним наметом, оперезана піддашшями, нижнє спирається на випуски вінців^[9], а верхнє — на консолі^[4][7].