Церква Святого Великомученика Димитрія Солунського (Білі Ослави)

Церква Святого Великомученика Димитрія Солунського (Білі Ослави) — дерев'яна гуцульська церква Надвірнянського благочиння Коломийської єпархії Православної церкви України в с. Білі Ослави Івано-Франківської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення.

Церква Святого Великомученика Димитрія Солунського
Назва на честь:	Димитрій Солунський
48°29′30″ пн. ш. 24°42′05″ сх. д.
Тип	церква
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України[1]
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Івано-Франківська область Білі Ослави
Конфесія	Православна церква України
Єпархія	Коломийська єпархія
Матеріал	деревина
Засновано	1835
Церква Святого Великомученика Димитрія Солунського (Білі Ослави) (Україна)
Церква Святого Великомученика Димитрія Солунського у Вікісховищі

Історія

Церква датована 1835 роком, побудована майстрами Бойковим Г., Щерблюком В., Біряком І. та Костєвим С. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1185)^[2]. Наразі використовується громадою Православної церкви України. З 1996 року в храмі служить о. Василь Ужитчак, який служить також в церкві Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії, розташованій у верхній частині села. ^[3][4][5][6]

Священники

о. Омельян Гадзинський – (1892 – 1894 рр.);

о. Діонізій Балицький – (1895 – 1897 рр.)

о. Іван Городиський – (1897 – 1903 рр.);

о. Констянтин Андрухович – (1904 – 1909 рр.);

о. Микола Руденький – (1910 – 1911 рр.);

о. Антоній Глодзинський – (1912 – 1913 рр.);

о. Іван Чорнобривий – (1913 – 1921 рр.);

о. Михайло Дурделло – (1921 – 1927 рр.);

о. Лев Калинський – (1927 – 1928 рр.);

o.Йосип Василинка – (1929 – 1930 рр.);

о. Степан Дзюбій – (1930 – 1932 рр.);

о. Євстахій Сливінський – (1932 – 1934 рр.);

о. Ярослав Матвіїв – (1934 – 1936 рр.);

о. Володимир Пилипець – (1936 – 1944 рр.);

о. Луць – (1944 – 1946 рр.);

о. Роман Семків – (1946 – 1947 рр.);

о. Бандурак – (1952 – 1956 рр.);

о. Михайло Борса – (1956 – 1958 рр.);

о. Йосип Процьків – (1958 – 1977 р.);

о. Михайло Дяк – (1977 – 1980 рр.);

о. Микола Ужитчак – (1980 – 1981 рр.);

о. Микола Юрчук – (1981 – 1989 рр.);

о. Василь Бойчук – (1989 – 1996 рр.);

о. Василь Ужитчак (з 1996 р.); ^[3]

Храмове свято 26 жовтня.

Архітектура

Церква хрестоподібна в плані, однобанна з квадратним зрубом нави та однаковими прямокутними зрубами бабинця, вівтаря та рамен. До вівтаря прибудовано ризницю, а до бабинця притвор. Опасання розташоване на вінцях зрубів навколо церкви, оббите бляхою, як і простір стін і дахів церкви над ним. В стінах пробиті квадратні вікна, наразі замінені на пластикові. Над зрубом нави розташована восьмигранна основа бані шатрового типу з ліхтарем і маківкою. На рівні нижньої частини цієї основи розташовані вершки двоскатних дахів бокових зрубів. В 2013 роках центральну частину храму розписав художник з Василь Василишин.^[3][4][6]

Дзвіниця

Біля церкви розташовується двоярусна квадратна, дерев'яна дзвіниця. Перший ярус зі зрубу, а верхній побудовані в каркасний спосіб з акрадним виконанням. Дзвіниця була перекрита новою бляхою в 2013 році.^[4][6]

Див. також

• Церква Преображення Господнього (Старі Кути);
• Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прокурава);
• Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пістинь);
• Церква Зачаття Івана Хрестителя (Черганівка);
• Церква Пресвятої Трійці (Яворів).