Церква Успіння Богородиці (Тухолька)

Церква Успіння Богородиці — дерев'яна церква у с. Тухолька Стрийського району Львівської області. Належить до бойківського типу дерев'яних церков^[2]. Має статус пам'ятки архітектури національного значення, охоронний № 521.

Церква Успіння Богородиці
48°52′31″ пн. ш. 23°16′50″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна[1] , Тухолька[1]
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України (521)
Церква Успіння Богородиці (Тухолька) (Львівська область)
Церква Успіння Богородиці у Вікісховищі

Історія

Згідно з мапою 1783 року в селі існувала церква біля дороги, приблизно за кілька сотень метрів на південь від сучасної церкви^[3], яка зведена у 1845^[4][5] або 1858 році^[2][6]. За деякими даними збудував церкву майстер із сусіднього с. Плав'я^[7]. У 1898 році до вівтарної частини добудували ризницю^[6][8], а до бабинця — присінок, у 1928 році розібрали емпору^[2]. До 1939 року донаторами церкви були барони Ґрьодлі з міста Сколе^[9].

За радянських часів, 8 вересня 1961 року церкву закрили, а відкрили для богослужінь лише 29 травня 1988 року, про що свідчить пам'ятний хрест перед церквою^[10][9]. Богослужіння спершу проводили священики сусідніх сіл, а 29 листопада 1988 року парафія церкви отримала пароха — Олексія Юрійовича.

У 1969 році під керівництвом архітекторів Л. М. Дмитровича та І. Р. Могитича в церкві були проведені реставраційні роботи^[6].

Опис

Дерев'яна, зі смерекових брусів Успенська церква стоїть на узгір'ї, між річками Копанина та Ростока, північніше дороги, що веде на Закарпаття^[2]. Через особливості ландшафту церква значно відхиляється від традиційного орієнтування вздовж осі схід—захід. Є класичним взірцем бойківського храму: тризрубна, триверха, всі зруби квадратні у плані, до центрального примикають менші за площею бабинець (південно-західний зруб) і вівтарна частина (північно-східний зруб)^[2][11]. До вівтаря з півночі прибудована ризниця^[2]. Верхи різні, середній складається з одного четверика з заломом, на якому стоїть три восьмерики з заломами, верхи над бічними зрубами мають вигляд «восьмерик на восьмерику» із двома заломами^[12][13], завершені наметовими банями з розвиненими перехватами в основах^[2]. Рівномірний крок заломів підкреслює горизонтальну ритміку членування^[6]. Бані увінчуються маківками на високих глухих ліхтарях. Під час однієї з реконструкцій, не пізніше 1990 року класичну бойківську наметову баню центрального верху замінили на грушоподібну, характерну для українського бароко, ймовірно, тоді ж первісне ґонтове покриття замінили на бляшане. Ризниця вкрита двосхилим дахом із маківкою на конику^[2].

Родзинкою храму є ажурна аркада-галерея, влаштована на другому поверсі бабинця^[6][5]. Церква по периметру оперезана широким піддашшям, що тримається на фігурних випустах вінців^[6].

В інтер'єрі церкви внутрішній простір розкритий у висоту повністю, до кінця верхів. Первісно в бабинці існувала емпора, розібрана у 1928 році і перероблена на П-подібні хори^[2][14]. Ще одним цікавим з архітектурної точки зору елементом є проріз між бабинцем і навою. Первісно в бойківських церквах між навою і бабинцем був одвірок^[4], пізніше його стали замінювати на певної форми проріз у стіні^[2]. В Успенській церкві в Тухольці бабинець і нава поєднані перехідним варіантом: прорізом у вигляді широкого подковоподібного отвору у верхній частині та одвірку в нижній^[15][16].

На південний захід від церкви, на тій самій осі стоїть дерев'яна дзвіниця, зведена у 1862 році, судячи з різьбленого напису на правому одвірку, майстрами Кожучуком і Федором Ровимюком^[15][6]. У плані квадратна, двоярусна, класичного типу «четверик на четверику», завершується восьмигранним наметовим верхом^[15][6]. Нижній ярус — зрубної конструкції, з ялицевих брусів, верхній ярус — каркасної конструкції, має вигляд галереї-аркади^[15][6], знизу якої дзвіницю оперізує дашок^[17].

Парохи церкви

• Олексій Юрійович (29 листопада 1988 року — ?)^[9]

Галерея

• 
  Дзвіниця