Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Зозулинці)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: завершення будівництваШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: опис зображення

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Зозулинці)
48°35′25″ пн. ш. 25°55′16″ сх. д.
Тип	церква
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Зозулинці[1]
Конфесія	ПЦУ, УГКЦ
Будівництво	1910, 2008
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Зозулинці) (Україна)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Зозулинцях — однойменні парафії і храми греко-католицької та православної громад у селі Зозулинці Чортківського району Тернопільської области.

Відомості

Греко-католицька парафія в селі Зозулинці була заснована у XVIII столітті. Дерев'яна церква, збудована у 1784 році та названа на честь Успіння Пресвятої Богородиці, згоріла під час великої пожежі у 1941 році. У 1910 році громада збудувала нову, велику кам'яну церкву, яку освятив єпископ Григорій Хомишин. Нині цей храм є пам'яткою архітектури місцевого значення^[2].

У 1961 році церкву закрила державна влада. Партійні функціонери розбили іконостас, але, на прохання селян, його вивезли до церкви в селі Кулаківці. З 1983 по 1988 рік у приміщенні церкви діяв краєзнавчий музей.

У 1989 році храм відкрили у підпорядкуванні Московського патріархату. З грудня 1991 року греко-католицька громада, з ініціативи о. Миколи Должука, відокремилася. Богослужіння проводили просто неба біля хреста. У 1998 році збудували невелику капличку, яка не могла вмістити всіх парафіян. У 2003 році за пожертви прихожан звели більшу каплицю, а у 2008 році до неї добудували церкву.

При греко-католицькій церкві діють: Вівтарна дружина, братство «Апостольство молитви» та спільнота «Матері у молитві».

Парохи

УГКЦ

• о. Василь Савчинський ([1832]—1861+)
• о. Михайло Дольницький (1859—1861, сотрудник)
• о. Михайло Дольницький (1861—1862, адміністратор)
• о. Михайло Дольницький (1862—1894+)
• о. Іланій Герасимович (1875—1876, сотрудник)
• о. Михайло Костецький (1876—1878, сотрудник)
• о. Михайло Соловка (1878—1879, сотрудник)
• о. Олександр Балицький (1879—1881, сотрудник)
• о. Теофіл Лавровський (1881—1883, сотрудник)
• о. Володислав Нанасий (1883—1888, сотрудник)
• о. Кирило Дольницкий (до 1936),
• о. Василь Новізівський,
• о. Микола Должук,
• о. Ігор Ракочий (2000—2002),
• о. Василь Щур (з 2002).

ПЦУ

• о. Володимир Кочергін — нині^[3].