Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — неоготична церква в селі Сар'я, Сар'янська сільська рада, Верхньодвінський район, Вітебська область. Пам'ятка архітектури середини XIX століття, один з найвиразніших неоготичних храмів Білорусі, побудований з червоної цегли. У народі прозваний кам'яний кристал або кам'яне мереживо. Будувався як католицький костел, переданий православній церкві.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'яна)
55°54′54.72″ пн. ш. 27°53′13.2″ сх. д.
Тип споруди	костел і православний храм
Сучасний статус	переданий православній церкві
Розташування	Білорусь , Сар'я
Архітектор	Густав Шахт
Інженер	Густав Шахт
Засновник	Ігнатій Лопатинський
Перша згадка	1852
Початок будівництва	1852
Кінець будівництва	1857
Стиль	неоготика
Належність	католицька церква
Єпархія	Полоцька і Глибоцька єпархія
Стан	задовільний
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я) (Білорусь)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква внесена до Державного списоку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь як пам'ятка сакрального зодчества республіканського значення.

Історія

Ігнатій Лопатинський

Костел зведений у середині XIX століття шляхтичем Ігнатієм Лопатинським, колишнім землевласником, в пам'ять про молоду дружину Марію. Ігнатій хотів бачити храм уособленням її краси та виразом всієї глибини почуттів. Як архітектурний стиль була обрана модна в ті часи неоготика («вікторіанський стиль»).

У 1865 році костел був конфіскований царською владою «за пишність» і переданий православним. У 1935 році храм був закритий, після Другої світової війни будівля використовувалася як склад, пізніше — як розважальний заклад. Наприкінці 1980-х років храм частково реконструйований, але відновлений не до кінця. У 1989 році храм повернули католикам, але в 1990 році храм був знову переданий православній парафії Успіння Пресвятої Богородиці (на 2009 рік налічувала 600 осіб). За рік в церкві відновилися богослужіння. Настоятель храму — протоієрей Василь Стреха.

Стан на 2009 рік: зруйнована дзвіниця, втрачені фрагменти зовнішнього вигляду будівлі у верхній частині, потьмяніла цегла.

Стан на 2013 рік: реставраційні роботи завершилися, встановлено новий вівтар, демонтовано верхнє перекриття, біля храму встановлено пам'ятник святим Петру і Февронії.

Архітектура

Церква являє собою однонефну базиліку, прямокутну в плані, з апсидою і двома невеликими різницями. Композиція головного фасаду ступінчаста. Центральну частину виділяють портал, завершений вимпергами з розеткою в центрі, і 5-гранні контрфорси з пінаклями. Аналогічні пінаклі і на кутових контрфорсах. Стрілчасті віконні прорізи прикрашені архівольтам . Всередині основне приміщення перекрито хрестовими перекриттями, вони оформлені ліпними нервюрами. Дві колони підтримують хори з арковою балюстрадою.

Галерея

• Початковий вигляд
• 
  Деталі фасаду
• 
  Деталі фасаду
• 
  Деталі фасаду
• 
  Деталі фасаду
• 
  Деталі фасаду
• 
  Загальний вигляд
• 
  Інтер'єр
• 
  Інтер'єр
• 
  Інтер'єр
• 
  Малюнок Наполеона Орди, XIX ст.
• 
  XIX ст.
• 
  «Nasze kościoły», 1914

Література

• Хмяльніцкая Л. На Белай Русі, у Сар'і. СПб — Мн, «ВИРД», 2001
• «Cap'еўскі касцёл»//Архітэктура Беларусі. Энцыклапедычны даведнік". Мінск, «Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі», 1993 год. ISBN 5-85700-078-5. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Паштоўка з Беларусі — пра Ігнація Лапацінскага і гісторыю Сар'янскага храма
• «100 дарог»: Каменны крышталь [Архівовано 15 грудня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)