Циганська слобідка (Сімферополь)

Циганська слобідка, Чінгене Мааллеси (крим. Çingene maallesı) — історична місцевість Сімферополя, в Центральному та Київському районах міста.

Циганська слобідка Сімферополь
Циганська слобідка Сеїт-Халіль Челебі (Циганська мечеть) на території Циганської слобідки
Загальна інформація
44.9402° пн. ш. 34.11024° сх. д. / 44.9402; 34.11024
Країна	Україна
Район	Центральний район
Карта
Циганська слобідка Циганська слобідка (Сімферополь)

Опис

Обмежена з півночі Старим містом та вулицею Кримська, зі сходу верхів'ями Петрівської балки та вулицею Інге, з півдня та сходу вулицею Курцовською та старим та новим кримськотатарськими цвинтарями (знесені після депортації кримських татар, зараз житлова забудова).

Своїм східним кутом Циганська слобідка виходила до місця, де трамвайна лінія з Нижньогоспитальної вулиці робила крутий поворот праворуч, на вулицю Кантарна (зараз Чехова). Це місце так і називалося Циганський Поворот, ця назва зберігалася ще кілька років після того, як було ліквідовано сімферопольські трамваї.^[1]

Основні вулиці: Чехова, Горбистий провулок, Футболістів, Нижньогоспитальна.

На території району знаходиться «циганська мечеть» Сеїт-Халіль Челебі.

Історія

Район названий за місцем проживання кримських циган — чінґене.

Сучасник так описував житла кримських циган:

«Квартали ці не схожі на наші вулиці. Примітивністю та безладністю своїх будівель вони скоріше нагадують циганські табори. Маленькі, біленькі будиночки циган розкинуті абияк. Іноді кілька будиночків вибудовані в одну суцільну лінію, а простір між ними та іншими будинками служить відкритим двором, де й проходить життя галасливої, безтурботної та експансивної сім'ї циганів…».^[2]

Під час голоду 1922 року член секції Помголу (центральна комісія допомоги голодуючим при ВЦВК під головуванням М.Калініна) І.Крамник свідчив про те, що відбувається у Сімферополі:

«Циганська слобідка, населена циганами, майже вся вимерла. Моторошно ходити безлюдними вулицями. Безліч голодних дітей тиняються містом і підбирають покидьки; тужливо-благаюче „дядьку, дай хлібця“ не вщухає ні на хвилину. Населення звикло до картин голоду. На базарі в Сімферополі помирає молодий татарин, його передсмертний стогін губиться у вигуках торговців та покупців, які байдуже відвертаються від помираючого».^[3][4]

9 грудня 1941 під час німецької окупації в Циганській слобідці було розстріляно до 1 тис. осіб. Однак Мусульманський комітет звернувся до німців із клопотанням, і розстріли припинили.