Циліндр Тіплера

Циліндр Тіплера — гіпотетичний об'єкт, що виходить з точного розв'язку рівнянь Ейнштейна, яке вивів Корнелій Ланцош^[en][1] 1924 року і, незалежно, Віллем ван Стокум^[2] 1936 року.

1974 року Френк Тіплер виявив можливість появи в цьому розв'язку замкнутих часоподібних ліній. Потім Стівен Гокінг показав, що подорожі в часі за допомогою циліндра Тіплера можливі тільки в тому випадку, якщо він матиме нескінченну довжину^{[джерело?]}.

Використання в культурі

• У циклі фантастичних романів «Космострада» Джона Де Ченсі використовували вертикально встановлені циліндри Тіплера (у книзі названі «об'єкти Керра — Тіплера») для створення просторово-часових порталів на інтергалактичних автострадах.
• Ларрі Нівен 1977 року написав оповідання «англ. Rotating Cylinders and the Possibility of Global Causality Violation», запозичивши назву з роботи Тіплера.
• У романі 1978 року Пола Андерсона «Аватара».
• У повісті 1986 року Вернора Вінжі «Покинуті в реальному часі».
• У циклі Вільяма Кіта-молодшого (під псевдонімом Єн Даглас) «Зоряний авіаносець», люди знаходять кілька величезних циліндрів, що швидко обертаються, які виявляються порталами в кульове скупчення в далекому минулому.
• У візуальній новелі Steins;Gate (2009)^{[джерело?]}.