Ціляньшань

Ціляньша́нь (кит. спр. 祁连山, піньїнь: Qílián shān) або Шулянаньшань^[2], а також хребе́т Ріхтго́фена^[3] гірський хребет в Китаї, північне відгалуження гірської системи Наньшань.

Ціляньшань zh/祁连山
Країна	КНР
Регіон	Цінхай/Ганьсу/Внутрішня Монголія
Площа	709494 км2
Довжина	1330 км
Ширина	952 км
Найвища точка	Туаньцзефин
- розташування	[1]
- координати	38°29′ пн. ш. 97°32′ сх. д.
- висота	5808 м
Ціляньшань у Вікісховищі

Гірський хребет Ціляньшань простягається з північного заходу на південний схід на 500 км. Найвища точка гора Туаньцзефин — 5808 м. Хребет асиметричний: північний схил має протяжність 40 км і відносну висоту до 4500 м; довжина південного схилу становить 12-15 км, відносна висота — до 2500 м. Гребінь масивний, його середня висота — близько 5000 м. Перевали лежать на висоті 3500-4500 м. В гребеневій зоні є близько 770 льодовиків загальною площею 325 км².

Хребет прорізаний наскрізними долинами річок Шулехе і Хейхе. Складений переважно сланцями, піщаниками і вапняками. У західній частині розташовані пустелі і сухі степи, вище 4000 м — високогірні пустелі. У зволоженій східній частині, яка підпадає під незначний вплив літнього мусону поширені гірські луки на лесах. На північних схилах зустрічаються ділянки хвойного лісу.

У 1860-1870-х роках цей гірський хребет досліджував німецький географ Фердинанд фон Ріхтгофен. В 1894 році хребет був досліджений російським геологом Володимиром Обручевим.