Цірик Володимир Миколайович

Володи́мир Микола́йович Ці́рик (13 червня 1993(19930613) — 18 липня 2016) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Цірик Володимир Миколайович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	13 червня 1993(1993-06-13) Угля
Смерть	18 липня 2016(2016-07-18) (23 роки) Кримське
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо	«Оса»
Військова служба
Роки служби	2015-2016
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски (2015) Бої за Бахмутку (2016)
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»

Життєпис

Народився 1993 року в селі Угля (Тячівський район, Закарпатська область); навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (в лютому 2015 року, достроковий випуск).

Навесні 2015 року в званні старшого лейтенанта потрапив на передову, у 93-тю бригаду, і був призначений командиром 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Разом з ним командиром 7-ї роти призначили і Олександра Сака («Стафф»), з яким Володимир потоваришував ще на першому курсі Мукачівського ліцею. 10 місяців воював під Пісками, неподалік ДАП. Проти підрозділів 93-ї бригади у Пісках тоді воювала бригада «Восток» та 2-й мотострілецький батальйон окупаційних військ РФ.^[1][2] Командування вважало Володимира одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади.^[3]

Див. також: Бої за Піски

18 липня 2016-го увечері поблизу села Кримське (Новоайдарський район) під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території групу військовослужбовців 93-ї бригади обстріляли терористи з гранатометів і кулеметів, після цього зав'язався бій, поранень зазнало 3 бійці. БМП-2, що виїхала на допомогу та для евакуації, підірвалася на замаскованій протитанковій міні. Володимир Цірик загинув при близькому вогневому контакті, тоді ж поліг солдат Роман Омельченко «Яша». Серед поранених — товариш та однокурсник Володимира, командир 7-ї роти Олександр Сак («Стафф»).^[4]

Похований в селі Угля 21 липня 2016 року, остання дорога була встелена квітами, люди проводили Володимира навколішки.

Без єдиного сина лишилася мама Світлана Бокоч.

Нагороди та вшанування

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (27 жовтня 2016, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[5]
• Недержавна відзнака ― орден «Народний Герой України» (16.12.2017, посмертно).
• 18 липня 2017 року в селі Угля відкрито пам'ятну дошку та освячено пам'ятник на сільському цвинтарі. Меморіальна дошка розташована на обеліску поруч із меморіальною дошкою на честь Олександра Шимона.