Віолета Чаморро

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чаморро.

Віолета Чаморро (ісп. Violeta Chamorro; 18 жовтня 1929, Рівас, Нікарагуа — 14 червня 2025) — нікарагуанська політична та державна діячка, журналістка, перша жінка-президент Нікарагуа з 1990 до 1997 року. Третя жінка, яка обіймала посаду очільниці держави в Латинській Америці після Ісабель Перон та Лідії Ґейлер Техади.

Віолета Чаморро
ісп. Violeta Barrios de Chamorro
Віолета Чаморро
Президент Нікарагуа
25 квітня 1990 — 10 січня 1997
Попередник	Даніель Ортега
Наступник	Арнолдо Алеман
Народилася	18 жовтня 1929(1929-10-18)[1][2][…]  Рівас, Нікарагуа
Померла	14 червня 2025(2025-06-14)[3] (95 років)  Сан-Хосе, Коста-Рика[3]
Відома як	політична діячка, журналістка
Країна	Нікарагуа
Alma mater	Our Lady of the Lake Universityd і Blackstone College for Girlsd
Політична партія	National Opposition Uniond
У шлюбі з	Педро Хоакін Чаморро Карденал
Діти	Cristiana Chamorro Barriosd, Carlos Fernando Chamorrod, Claudia Chamorro Barriosd і Pedro Joaquín Chamorro Barriosd
Нагороди	премія Свободиd (1990) Медаль Джузеппе Мотти (2005)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилась 18 жовтня 1929 року в місті Рівас, у родині заможних землевласників на півдні Нікарагуа^[4]. Початкову освіту здобула в місті Гранада, середню у столиці, місті Манагуа. Згодом навчалася у коледжі в Сан-Антоніо, штат Техас, у 1945 році в коледжі у Вірджинії, США. У червні 1947 року її батькові поставили діагноз — рак легенів, і вона повернулася в Нікарагуа, не закінчивши навчання в США.

У грудні 1950 року Віолета Чаморро одружилася з Педро Хоакіном Чаморро, згодом лідером опозиції в роки диктатури Анастасіо Сомоси. Після смерті чоловіка, у 1978 році, змінила його на посаді редакторки опозиційної газети «La Prensa». Після падіння режиму Сомоси увійшла до складу революційної хунти, проте вже за рік, у квітні 1980 року, пішла у відставку на знак протесту проти посилення впливу сандіністів в коаліційному уряді, який очолював Даніель Ортега.

На президентських виборах перемогла сандиністського кандидата Данієля Ортегу, незважаючи на те, що сандіністи контролювали уряд та ресурси. Чаморро виграла у 7 з 9 адміністративних округів і отримала 55,2 % підтримки виборців проти 40,8 % у Даніеля Ортеги.

Обрана президентом Нікараґуа, від Національної опозиційної спілки^[en], 25 квітня 1990 року.

Здійснила в країні процес національного примирення, скасувала обов'язкову військову службу, лібералізувала економіку. Після завершення президентських повноважень в січні 1997 року більше не займалася політичною діяльністю, жила в своєму будинку в Манагуа.

Нагороди

• Орден Ізабелли Католички з ланцюгом (Іспанія) — за зміцнення міжнародних відносин і підтримку демократичних перетворень у Латинській Америці.
• Премія Свободи (1990) — за мирне завершення громадянської війни в Нікарагуа та забезпечення демократичного переходу.
• Медаль Джузеппе Мотти — за внесок у захист прав людини, свободи преси та демократичні цінності.