Чебачок амурський

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: чебачок.

Чебачок амурський (Pseudorasbora parva) — риба родини пічкурових (Gobionidae).

?Чебачок амурський
Pseudorasbora parva
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Надряд:	Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд:	Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина:	Пічкурові (Gobionidae)
Рід:	Pseudorasbora
Вид:	Чебачок амурський
Біноміальна назва
Pseudorasbora parva Temminck & Schlegel, 1846
Посилання
Вікісховище:	Pseudorasbora parva
Віківиди:	Pseudorasbora parva
EOL:	209182
ITIS:	689761
МСОП:	166136
NCBI:	51549

Розповсюдження

Амурський чебачок з Дністровського лиману

Природний ареал виду охоплює Японію, східну частину Азії, від басейну Амура на півночі, Китай, Корея, до островів Тайвань і Хайнань на півдні^[2]; непідтверджені дані з північного В'єтнаму^[3]. У ХХ сторіччі був випадково завезений разом із молоддю рослиноїдних риб до водойм України, де успішно акліматизувався та почав розширювати свій ареал. Зараз зустрічається у водосховищах дніпровського каскаду (починаючи з Кременчуцького та нижче за течією), також у Дністрі та Дунаї.

Будова

Дрібна риба довжиною до 10 см, зазвичай до 8 см. Самці більші за самиць. Тіло витягнуте, голова невелика. Ротовий отвір невеликий, подовжений, верхній. Нижня щелепа довша за верхню. Глоткові зуби однорядні, 5–5. Зяброві тичинки зачаткові, їх 12–14 на першій зябровій дузі. Луска порівняно велика. У бічній лінії 35–40 лусок. Забарвлення сріблясто-жовтувате, молоді особини мають вздовж тіла темну смугу, у дорослих особин по краях лусок розташовані темні плями у вигляді півмісяця. Плавці прозорі.

Спосіб життя та розмноження

Вид має дуже високу екологічну пластичність, здатний пристосовуватись до несприятливих умов існування. Типовий бентофаг. Живиться детритом, ікрою риб, водними рослинами. Нерест у кілька етапів, з квітня по липень, при температурі води 18–26 °C. Ікра донна, відкладається на тверді предмети (каміння, затонулі гілки тощо). Плодючість 300–3000 ікринок. Самець охороняє кладку. Молодь, що з'явилася, живиться планктоном.

Значення

Промислового значення не має. У водоймах України є шкідливою рибою через те, що швидко збільшує свою чисельність у водоймах, активно знищує ікру інших видів риб та конкурує з молоддю промислових видів риб за кормову базу. Рибалки називають чебачка «синькою» і не люблять за миттєве об'їдання майже будь-якої м'якої наживки. Рибалки також використовують чебачка як живця для лову хижих видів риб. Крім того, чебачок є об'єктом розведення у акваріумістів.

У Європейському Союзі включено до списку чужорідних інвазійних видів^[4].