Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів 2015
спортивний сезон З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів серії MotoGP сезону 2015 року — 67-ий сезон змагань зі шосейно-кільцевих мотоперегонів серії MotoGP, що проводився під егідою Міжнародної мотоциклетної федерації.
Чемпіонат світу MotoGP: сезон 2015 року | |
Попередній: 2014 | Наступний: 2016 |
Remove ads
Етапи Гран-Прі
Узагальнити
Перспектива
Попередній календар чемпіонату був опублікований Міжнародною мотоциклетною федерацією 26 вересня 2014 року. Він включав 19 етапів.[1] У порівнянні з попереднім сезоном у календарі залишились ті ж етапи, лише Гран-Прі Великої Британії планувалось провести на іншій трасі, в Донінгтон Парку. В оновленому варіанті календаря, який був опублікований 11 лютого 2015 року, Гран-Прі Великої Британії повернено в Сільверстоун, як і в попередньому сезоні[2].
Примітки:
- ↑ — гонка відбувалася вночі;
- ↑ — гонка проходила в суботу;
- ↑ — дистанція гонок була скорочена на третину.
За підсумками сезону найкращим етапом було визнано Гран-Прі Арагону[3].
Remove ads
Нарахування очок
Система нарахування очок у порівнянні з попереднім сезоном залишилася незмінною: очки нараховувалися першим 15 гонщикам, які фінішували у гонці. В особистий результат спортсменів враховувалися результати всіх гонок. У залік виробників враховувалися результати лише одного найкращого гонщика. В класі MotoGP окремо вівся залік команд, у який враховувалися результати всіх гонщиків команди на етапі.
Remove ads
Клас MotoGP
Узагальнити
Перспектива
Учасники
За перемогу в змаганнях боролися гонщики, які загалом виграли 28 чемпіонатів та 390 гонок у трьох класах — це стало новим рекордом за складом учасників у «королівському» класі[4].
Перед початком сезону всіх учасників класу MotoGP було поділено на дві категорії: «Заводські» (Factory) та «Відкриті» (Open). Це зроблено з метою урівнювання шансів всіх гонщиків на перемогу, оскільки заводські команди володіли розвиненішими технологіями. Саме тому для команд категорії «Open» правила участі були дещо ослабленими. Основні відмінності між правилами категорій[5]:
У категорію заводських потрапили по 2 гонщики команд «Repsol Honda», «Movistar Yamaha MotoGP», «Ducati Team», «Pramac Racing», Monster Yamaha Tech 3 та «Aprilia Racing Team Gresini», а також по одному від «CWM LCR Honda» та «EG 0,0 Marc VDS» — всього 16 спортсменів. До категорії Open були віднесені по два гонщики команд «Forward Racing», «Avintia Racing», «Aspar MotoGP Team», а також по одному від «Octo IodaRacing Team», «AB Motoracing» та «CWM LCR Honda» — всього 9.
23 жовтня 2014 року FIM оголосила попередній склад учасників сезону 2015 року в класі MotoGP, який складався з 25 гонщиків.[6] 2 лютого 2015 було опубліковану фінальний склад учасників, який не зазнав змін у порівнянні з попереднім[7]. По ходу сезону, напередодні Гран-Прі Німеччини команда «Aprilia Racing Team Gresini» розірвала контракт із гонщиком Марко Меландрі і його замінив тест-пілот команди Майкл Лаверті[8].
Після Гран-Прі Німеччини в команди «Athina Forward Racing» виникли проблеми — її власник та керівник Джованні Куцарі заарештований на 30 днів за підозрою в хабарництві, ухилянні від сплати податків, податковому шахрайстві і відмиванні грошей[9]. Команда втратила підтримку спонсорів та змушена була відмовитися від участі в Гран-Прі Індіанаполісу, а її гонщик Штефан Брадль перейшов до «Aprilia Racing Team Gresini» та зайняв місце звільненого Меландрі. Проте вже на наступному етапі, в Чехії, команда повернулась до участі у змаганнях, щоправда, під назвою «Forward Racing», а Брадля в її складі замінив Клаудіо Корті. Після Гран-Прі Сан Марино останнього замінив Тоні Еліас[10].
Зміни у порівнянні з попереднім сезоном
У порівнянні з попереднім сезоном у складі гонщиків та команд відбулись наступні зміни[13]:
Команди
- «Paul Bird Motorsport» припинила свою участь у змаганнях королівського класу, а її місце зайняла бельгійська «Estrella Galicia Marc VDS Team»;
- «Team Suzuki MotoGP» повернулась у чемпіонат після свого виходу у 2011-му;
- «Gresini Racing» стала заводською командою «Aprilia Racing».
Гонщики
Перейшли з команди в команду:
- Андреа Янноне перейшов з «Pramac Racing» до заводської «Ducati Team»;
- Даніло Петруччі — з «IodaRacing Project» до «Pramac Racing»;
- Алеїч Еспаргаро — з «NGM Forward Racing» до заводської «Team Suzuki MotoGP»;
- Кел Кратчлоу — з заводської «Ducati Team» у «CWM LCR Honda»;
- Скот Реддінг — з «GO&FUN Honda Gresini» у «Estrella Galicia Marc VDS Team»;
- Штефан Брадль — із «LCR Honda MotoGP» в «Forward Racing»;
- Алекс де Анджеліс — із «NGM Forward Racing» в «Octo IodaRacing Team»;
Прийшли з нижчих класів:
- Маверік Віньялес — із «Paginas Amarillas HP 40» (клас Moto2) в «Team Suzuki MotoGP»;
- Джек Міллер — з «Red Bull KTM Ajo» (Moto3) в «CWM LCR Honda».
Приєдналися з інших серій:
- Марко Меландрі приєднався до команди «Aprilia Racing Team Gresini» з серії World Superbike;
- Лоріс Баз в «Forward Racing» з World Superbike;
- Юджин Лаверті в «Drive M7 Aspar» з World Superbike.
Завершили виступи у класі MotoGP
- Хіросі Аояма став тестовим гонщиком Honda Racing Corporation;
- Майкл Лаверті перейшов у серію British Superbike;
- Брок Паркес перейшов у серію British Superbike.
Фаворити
За оцінками авторитетної британської букмекерської контори William Hill, здійсненими перед початком сезону, найвищі шанси стати чемпіоном мав Марк Маркес (приймалися ставки з коефіцієнтом 1,61), слідом за ним йшли Хорхе Лоренсо (4) та Валентіно Россі (6), четвертим був Дані Педроса (7,5). Найменші шанси на перемогу в чемпіонаті мав Карел Абрахам (1001).
Перебіг сезону
Перед самим початком сезону у двох команд виявилися серйозні проблеми з фінансуванням: головний спонсор «Drive M7 Aspar», малайська компанія — виробник енергетичних напоїв «DRIVE M7», відмовилася від своїх зобов'язань[14], а британська компанія «CWM FX», головний спонсор «CWM LCR Honda» запідозрена у фінансових махінаціях та була закрита[15]. Всередині сезону проблеми з'явились і у швейцарської «Forward Racing» — її керівник Джованні Куцарі заарештований за підозрою в хабарництві, ухилянні від сплати податків, податковому шахрайстві і відмиванні грошей[9], чере що команда втратила підтримку спонсорів і змушена була пропустити Гран-Прі Індіанаполісу.
Чемпіонат став одним із найцікавіших на фоні останніх сезонів, а його переможець визначився в останній гонці. Основна боротьба розгорнулася між гонщиками заводської команди «Movistar Yamaha MotoGP» Валентіно Россі та Хорхе Лоренсо: перший мав намір виграти для себе десятий чемпіонат (восьмий у «королівському» класі), а другий — п'ятий (третій у класі MotoGP). Умовно цю боротьбу можна було назвати протистоянням стабільності, яку уособлював Россі (15 з 18 гонок він закінчив на подіумі та став одним із лише двох гонщиків разом з Бредлі Смітом, які фінішували у всіх гонках в очковій зоні), та швидкості, синонімом якої став Лоренсо (лідирував у 274 колах з 448 загалом у всіх гонках). Чинний чемпіон світу Марк Маркес не зміг реально претендувати на захист свого титулу, проте у визначенні переможця чемпіонату відіграв ключову роль.
Дебютну гонку сезону в Катарі виграв Валентіно Россі, означивши свої наміри на перемогу в загальному заліку. Компанію йому на подіумі склали два гонщики команди «Ducati Team», що виявилось несподіванкою. На наступному етапі, Гран-Прі Америк, тріумфував Маркес, який виграв поспіль шосту гонку на території США. У третій гонці сезоні, в Аргентині, сильнішим знову став Россі, після чого його перевага над Лоренсо в загальному заліку зросла до 29 очок. Та гонка ознаменувалася зіткненням Валентіно та Маркеса, після якого мотоцикл останнього впав та вибув із боротьби.
У календарі чемпіонату настав період європейських етапів, і це стало для Лоренсо серією із чотирьох перемог поспіль. Проте Россі теж не мав наміру здаватися, фінішувавши у цих гонках на подіумі, залишаючись лідером загального заліку. Наступним етапом стало Гран-Прі Нідерландів, де відбулось друге зіткнення Маркеса і Россі, в останньому повороті останнього кола, після якого Валентіно довелося зрізати траєкторію по газону та першим приїхати до фінішу, залишивши Марку друге місце. В наступних трьох гонках Россі фінішував тричі третім, тоді як Хорхе їх закінчив на п'ятому, другому та першому місцях. Перемога в Чехії дозволила йому вперше очолити загальний залік, випередивши Россі. Наступна гонка у Великій Британії відбувалася за складних погодних умов, під час дощу, і в ній, за рахунок досвіду, швидшим виявився Валентіно, що дозволило йому повернути перше місце загального заліку. Після цього в Сан Марино Лоренсо під час гонки впав, єдиний раз цього сезону не фінішувавши, чим скористався Россі, завдяки шостому місцю збільшивши свою перевагу в турнірній таблиці.
До закінчення чемпіонату залишалося лише 5 гонок, які стали вирішальними для визначення переможця. В Арагоні швидшим став Хорхе, що дозволило команді «Movistar Yamaha MotoGP» достроково виграти чемпіонат у заліку команд, вперше з 2010 року, перервавши 4-річну серію домінування «Repsol Honda»[16]. В наступній гонці, в Японії, тріумфував Дані Педроса (вперше в сезоні), компанію ж йому на подіумі склали Россі з Лоренсо. Після цього у Австралії тріумфував Маркес, Лоренсо фінішував другим, а Россі — лише четвертим. Після гонки Валентіно звинуватив Марка в допомозі земляку Лоренсо, і ці звинувачення підвищили і без того напругу боротьби між двома претендентами. Передостанній етап сезону в Малайзії став ключовим у визначенні чемпіона — хоча виграв Педроса, проте Лоренсо посів друге місце, а Россі зіткнувся з Маркесом та був покараний за це стартом у останній гонці сезону з останнього місця. Хоча у Валенсії йому вдалося піднятися в гонці на четверте місце, через перемогу Хорхе цього виявилось недостатньо і Лоренсо з 5-очковою перевагою виграв чемпіонат світу.
Новачком року став Маверік Віньялес, а найкращим гонщиком категорії Open — Ектор Барбера.
Залік гонщиків
Примітка:
Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.
Потовщеним шрифтом виділені результати гонщика, який стартував з поулу;
Курсивним шрифтом позначені результати гонщиків, які показали найшвидше коло.
Залік виробників
Залік команд
Remove ads
Клас Moto2
Узагальнити
Перспектива
Учасники
23 жовтня 2014 року FIM оголосила попередній склад учасників сезону 2015 року в класі Moto2, який складався з 31 гонщика[17], а 2 лютого 2015 року — його підтвердила, опублікувавши остаточний варіант[18]. 9 лютого стало відомо, що британський гонщик Джино Рі відмовився від участі в чемпіонаті, перейшовши у серію Супербайк[19].
За перемогу у змаганнях боролися 5 чемпіонів світу (Естів Рабат, Томас Люті, Алекс Маркес, Хуліан Сімон та Сандро Кортезі). Щонайменше 15 гонщиків вже відчули смак перемог на етапах серії Гран-Прі, загалом вигравши 83 гонки.
Перебіг сезону
Фактично з самого початку сезону, після перемоги на Гран-Прі Аргентини, загальний залік гонщиків очолив француз Йоан Зарко, який, завдяки стабільним та високим результатам (8 перемог у 18 гонках та загалом 14 подіумів), не поступився своїм лідерством до кінця сезону. Навіть більше — його перевага була настільки суттєвою, що він став чемпіоном світу достроково, на Гран-Прі Японії, за 4 гонки до завершення чемпіонату. Його головними конкурентами у сезоні були два іспанці — чинний чемпіон світу Тіто Рабат та новачок класу Алекс Рінс, які на двох здобули лише 5 перемог.
У заліку виробників Kalex продемонстрував тотальну перевагу, не відчувши жодного опору з боку своїх конкурентів. Єдиним гонщиком, хто реально конкурував з німцями, став Сем Лоус на італійському мотоциклі Speed Up, проте він здобув лише 1 перемогу та 5 подіумів, задовольнившись у загальному заліку лише 5-им місцем.
Новачком року став Алекс Рінс.
Залік гонщиків
Примітка:
Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.
Потовщеним шрифтом виділені результати гонщика, який стартував з поулу;
Курсивним шрифтом позначені результати гонщиків, які показали найшвидше коло.
Залік виробників
Remove ads
Клас Moto3
Узагальнити
Перспектива
Учасники
23 жовтня 2014 року FIM оголосила попередній склад учасників сезону 2015 року в класі Moto3, який складався з 34 гонщиків[22], а 2 лютого 2015 року — його підтвердила, опублікувавши остаточний варіант[23]. Після Гран-Прі Німеччини команда «Husqvarna Factory Laglisse» замінила Ісаака Віньялеса через невисокі результати (8 місце в загальному заліку) на Лоренцо Далла Порту[24].
Перебіг сезону
Перша половина сезону пройшла при повному домінуванні британця Данні Кента, який перед початком сезону приєднався до команди «Leopard Racing». У перших 9 гонках він 8 разів фінішував на подіумі, в тому числі 5 разів — на найвищій сходинці. Востаннє так потужно в класі стартував Валентіно Россі в далекому 1997[26]. Проте у другій половині він здобув лише одну перемогу, на Гран-Прі Великої Британії, після чого його перевага над суперниками у загальному заліку почала танути на очах. Його основний суперник у боротьбі за чемпіонство, португалець Мігел Олівейра, виграв 4 з останніх 5 гонок сезону, але цього виявилось недостатньо — здобутої переваги Кенту вистачило для перемоги у чемпіонаті.
Залік гонщиків
Примітка:
Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.
Потовщеним шрифтом виділені результати гонщика, який стартував з поулу;
Курсивним шрифтом позначені результати гонщиків, які показали найшвидше коло.
Залік виробників
Remove ads
Цікаві факти
- Сезон 2015 встановив рекорд з трансляції: події у 207 країнах світу висвітлювали 87 телевізійних мереж[27].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads