Черниченко-Лампека Наталія Іванівна

Наталія Іванівна Черниченко-Лампе́ка (нар. 3 листопада 1954, Київ) — українська художниця кераміки і педагог; член Спілки майстрів народного мистецтва України з 1991 року^[1] та Київської організації Спілки художників України з 1994 року^[2]. Дружина художника Миколи Лампеки^[3].

Черниченко-Лампека Наталія Іванівна
Народження	3 листопада 1954(1954-11-03) (70 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979)
Вчитель	Горбалюк Борис Васильович, Флінта Зеновій Петрович і Томчук Іван Феліксович
Діяльність	художниця, викладачка
Працівник	ВАТ «ДЕФФА» і Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член	Спілка майстрів народного мистецтва України і Спілка художників України
У шлюбі з	Лампека Микола Геронтійович
Нагороди	Премія імені Катерини Білокур

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черниченко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лампека.

Біографія

Народилася 3 листопада 1954 року в місті Києві. 1979 року закінчила Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, де навчалася зокрема у Зеновія Флінта, Івана Томчука, Тараса Янка^[2]. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз для масового виробництва (керівник Борис Горбалюк, оцінка — відмінно)^[4].

Упродовж 1979—1996 років працювала художницею з розпису на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі/ВАТ «ДЕФФА»^[5]. Працює старшим викладачем кафедри художньої кераміки, дерева, скульптури та металу Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука^[1]. Живе в Києві в будинку на вуиці Архітектора Вербицького, № 10-А, квартира № 163^[6].

Творчість

Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, декоративний розпис)^[2]. Авторка понад 400 творів^[1], зокрема вази — «Київ» (1980), «Росинка» (1984)^[2].

Учасниця понад 40 всеукраїнських та міжнародних виставок та пленерів^[1].

Окремі роботи зберінаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Чорноморську, Запорізькому художньому музеї, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном^[1].

Авторка науково-практичних публікацій^[1]:

• Симпозіум в Опішному // Митець. — 2011. — № 35. — С. 2;
• Багатогранність яскравого таланту" (до 100-річного ювілею В. Павленко) // Митець, 2012—2013. — № 36—38. — С. 3;
• Все залишається людям. До 90-річного ювілею заслуженого художника України Грудзинської О. А. // Митець, 2013. — № 39—41. — С. 3;
• Скульптурні симпозіуми // Митець, 2015. — № 14—15 (58—59). — С. 4;
• Ювілеї. Портрет. Параска Павленко (1881 с. Петриківка Катеринославської губернії) // Вісник археології, мистецтва, культурної антропології. — 2006. — № 16—18. — С. 70—72 (у співавторстві з М. Селівачовим);
• Персони. Ганна Павленко-Черниченко // Технічна естетика і дизайн: науково-технічний збірник. — 2008. — Вип. 5. — С. 258—262.

Відзнаки[1]

• Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1984);
• Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2006);
• Премія Київської організації Національної спілки художників України «Мистець» імені Сергія Колоса (2007);
• Почесна грамота Міністерства культури і туризму України (2008);
• Відмінник освіти України (2013);
• Нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «За наукові та освітні досягнення» (2013);
• Премія імені Катерини Білокур за 2013 рік;
• Грамота Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2018);
• Благословенна грамота Патріарха Філарета (2018).