Чернишов Віталій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чернишов.

Віта́лій Олекса́ндрович Чернишо́в (нар. 30 листопада 1972, Куп'янськ, СРСР) — український футболіст, футзаліст і тренер, майстер спорту міжнародного класу^[2].

Віталій Чернишов
Особисті дані
Повне ім'я	Віталій Олександрович Чернишов
Народження	30 листопада 1972(1972-11-30) (52 роки)
	Куп'янськ, Харківська область, СРСР
Зріст	184 см[1]
Вага	72 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1993—1994 «Металург» (Куп'янськ) 21 (0) 1995—1996 Шабаб Аль-Сахель ? (?) 1996 Оскіл (Куп'янськ) 11 (0)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г) 1994 «Інга» (Харків) ? (?) 1994 «Рита» (Харків) ? (?) 1995 «Гірник» (Красногорівка) ? (?) 1997 «ЕХО» (Харків) 11 (5) 1997—2002 «Інтеркас» (Київ) ? (?) 1999—2001 → «Інтеркас-2» (Київ) 3 (5) 2002—2007 «Універ-ЕХО» (Харків) ? (?) 2005—2007 → «Локомотив» (Харків) 2 (1) 2007—2008 «Локомотив» (Харків) ? (?) 2011—2013 «Моноліт» (Харків) 5 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1994, 2000 Студ. збірна України (футз.) ? (5) 2000—2001 Збірна України (футз.) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2011—2014 «Моноліт» (Харків)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Почав займатися футболом у ДЮСШ Куп'янська, після чого грав за «Металург» (Куп'янськ) в чемпіонаті України з футболу серед аматорів. Паралельно грав у футзал в команді Харківського національного медичного університету. Після товариської гри між командами ХНМУ і «Інга» його запрошений до складу останньої. Зігравши в «Інзі» усе друге коло чемпіонату сезону 1993/1994, перейшов в іншу харківську команду «Рита», у якій також пробув півроку. Друге коло чемпіонату 1994/1995 відіграв в красногорівському «Гірнику», перед тим закінчивши свої виступи у футболці «Металурга». Після закінчення сезону «Гірнику» припинив своє існування і Чернишов поїхав закордон, прийнявши пропозицію ліванського футбольного клубу «Шабаб Аль-Сахель». Там він пробув рік, але через загрозу війни повернувся на Батьківщину у футбольний клубу «Оскіл», який виступав у другій лізі (група Б). Відігравши в команді півроку, остаточно зав'язав з великим футболом і зосередився на футзалі.

Друге коло чемпіонату 1996/1997 провів у харківському «ЕХО» і після цього перейшов в стан одного з грандів вітчизняного футзалу - київського «Інтеркасу», в якому провів свої найкращі роки. У Києві Віталій провів 5 сезонів, встигнувши зіграти в першому розіграші Кубка УЄФА, а також двічі виграти, як чемпіонат, так і Кубок України. За підсумками сезону 1999/2000 Чернишов потрапив у список 18 найкращих гравців чемпіонату^[2].

Перед сезоном 2002/2003 повернувся в «Універ-ЕХО», якому віддав наступні 5 років кар'єри. З сезону 2004/2005 став граючим тренером команди. У 2005 і 2007 роках зіграв по одному матчу за «Локомотив» по праву фарм-клуба^[3]. Після того як «Універ-ЕХО» припинив свою участь у чемпіонаті через фінансові труднощі, Віталій Чернишов на постійній основі перейшов в «Локомотив», де провів півтора сезони і покинув клуб наприкінці 2008 року^[4].

На початку 2009 року став асистентом головного тренера і головним тренером другої команди харківського «Моноліту». У сезоні 2010/2011 був заявлений як гравець і грав у матчах плей-оф в кінці чемпіонату^[5]. У 2011 році у складі команди «Вибор-Монах» (Дніпропетровськ) переміг у чемпіонаті України серед ветеранів віком від 35 років^[6].

З 4 липня 2011 року займає посаду головного тренера «Моноліту»^[7], вигравши з командою три поспіль Кубка ФК «Універ» - два в 2012 і один у 2013 рр^[8]. В сезоні 2013/14 привів команду до срібних нагород у першій лізі чемпіонату України, але після цього «Моноліт» припинила своє існування.

У складі студентської збірної України з футзалу брав участь у двох чемпіонатах світу - 1994 (забив 5 голів) і 2000 (не відзначався) рр^[9]. У складі національної збірної України виграв срібну нагороду на чемпіонаті Європи 2001 року. 29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії^[10].

Станом на початок сезону 2002/2003 провів у чемпіонаті України 184 матчі, у яких відзначився 98-ма голами, а в Кубку України зіграв 40 матчів і забив 33 голи^[11]. У середині 2020 року почав тренування з аматорською командою "Бардим".

Титули та досягнення

Гравець

• Чемпіон України (2): 1999, 2000
• Срібний призер чемпіонату України (3): 1998, 2001, 2002
• Володар Кубка України (2): 2000, 2001
• Фіналіст Кубка України (2): 1998, 2002
• Чемпіон України серед ветеранів від 35 років і старше: 2011
• Переможець турніру «Кубок визволення» (2): 1999, 2006
• Віце-чемпіон Європи: 2001
• Чемпіон Європи з футзалу серед університетських команд: 1997^[12].

Тренер

• Срібний призер чемпіонату України у першій лізі: 2013/2014
• Переможець Кубку ФК «Універ» (3): 2012 (двічі), 2013
• Срібний призер Кубку Донбасу: 2012^[13]
• Бронзовий призер Кубку Донбасу: 2013^[14]
• Бронзовий призер Кубку Звільнення: 2012^[15]
• Найкращий тренер Першої ліги: 2013/2014^[16]
• Найкращий тренер Кубку ФК «Універ»: 2013^[17]