Чернов Сергій Миколайович

Сергій Микола́йович Черно́в (28 січня (9 лютого) 1887 — 26 грудня 1941) — російський та радянський історик, учень С. Ф. Платонова і О. Є. Преснякова, доктор історичних наук (1937)^[2].

Чернов Сергій Миколайович
рос. Чернов Сергей Николаевич
Ім'я при народженні	Чернов Сергей Николаевич
Народився	28 січня (9 лютого) 1887(1887-02-09) Саратов
Помер	26 грудня 1941(1941-12-26) (54 роки) Пушкін ·голодна дистрофія
Поховання	Казанське кладовище
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	історія Росії
Галузь	історія
Alma mater	Санкт-Петербургський університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Платонов Сергій Федорович
Вчителі	Пресняков Олександр Євгенович
Заклад	Пушкінський Дім і S.I. Vavilov Institute for the History of Science and Technology RASd[1]
Батько	Чернов Микола Дмитрович
Родичі	Рідний брат Віктор Племінник Михайло

Життєпис

Сергій Миколайович народився 28 січня (9 лютого) 1887 року у Саратові в сім'ї купця. У 1905 році закінчив 1-шу Саратовську чоловічу гімназію і поступив на юридичний факультет Петербурзького університету.^[3] У 1907 році перейшов на історичний відділ історико-фіодогічного факультету. 1912 року закінчив університет і був відсторонений при факультеті для підготовки до професорського звання.

У 1917 році вибраний приват-доцентом історико-фіологічного факультету Саратовського університету. З 1918 року — професор. Видавав у Саратовському університеті, допоки у 1928 році не був звільнений через звинувачення у «націоналізмі»^[4]. З 1929 року — член Археографічної комісії, але у тому році був звільнений у зв'язку з «Академічною справою». у 1930-х роках працював у Ленінграді та Середній Азії. З 1937 року — професор кафедри історії СРСР Горьковського педагогічного інституту^[2]. У 1937 році здобув ступінь доктора історичних наук по змішаності наукових праць^[4].

В 1939 році переїхав в місто Пушкін Ленінградської області. Працював у Інституті народів Півночі, викладав у Ленінградському державному університеті та в Ленінградському місцевому педагогічному інституті.

Наукові інтереси Чернова містили російський визвольний рух XIX століття, історію декабризму, життя і діяльність М. Г. Чернишевського^[2].

Під час Німецько-радянської війни не встиг евакуюватися з Пушкіну. Помер 26 грудня 1941 року від дистрофії в умовах німецької окупації. (в ряді радянських джерел наводиться помилкова дата смерті 5 січня 1942 року)^[5][2]. Похоронений на Казанському кладовищі у братській могилі з поетом-фантастом О. Р. Беляєвим^[5].

Відомі праці

• К учёным несогласиям о суде над Максимом Греком // Сборник статей по русской истории, посвящённых С. Ф. Платонову. — Пг., 1922. — С. 48—71.
• Несколько справок о «Союзе Благоденствия» перед Московским съездом 1821 г. — Саратов, 1924.
• Семья Чернышевских. — Саратов, 1927.
• Четыре письма неизвестного к декабристу И. Д. Якушкину. — Саратов, 1927.
• У истоков русского освободительного движения: избранные статьи по истории декабризма. — Саратов, 1960.
• Павел Пестель: избранные статьи по истории декабризма. — СПб., 2004.