Чиказька школа економіки

Чиказька школа економіки — напрям у теорії економічної науки, який стоїть на засадах неокласицизму. Виник у 60-ті роки XX ст. Головними представниками школи є Р. Коуз, Дж. Стиглер, М. Фрідман, Ф. Найт, Г. Беккер, Р. Фогель, Дж. Вайнер, Ф. Гаєк та інші. Брюс Кауфман характеризує Чиказьку економічну школу так:

"Безкомпромісна віра в корисність і прозорливість неокласичної теорії ціноутворення і нормативної позиції, яка підтримує і стимулює економічний лібералізм і вільний ринок"^[1].

Чиказька макроекономічна теорія заперечувала кейнсіанство та підтримувала засади монетаризму аж до середини 1970-х років, коли вона звернулася до нової класичної макроекономіки, значною мірою заснованій на концепції раціональних очікувань. Чиказькі економісти застосовували цю теорію й у інших галузях економіки, наприклад у фінансах, що дало початок впливовій гіпотезі ефективного ринку.

Представники

• Френк Найт
• Рональд Коуз
• Джордж Стіглер
• Мілтон Фрідман
• Роберт Фогель
• Гері Беккер

Див. також

• Австрійська школа
• Вашингтонський консенсус
• Фрідріх фон Гаєк
• Маяк в економічній теорії
• Чиказький план^[en]
• Чиказькі хлопці