Чорна металургія Італії

Чорна металургія Італії — одна з галузей обробної промисловості Італії. 2019 року виплавка сталі в країні становила 23,190 млн т, виробництво гарячекатаного прокату — 23,617 млн т. За виплавкою сталі і виробництвом прокату Італія посідає 2-е місце серед країн Євросоюзу (поступаючись лише Німеччині). Велика частка продукції підприємств чорної металургії країни вирушає на експорт.^[1] У країні є 2 металургійні заводи з повним виробничим циклом, 1 завод лише з доменним виробництвом і кілька прокатних заводів.

Історія

Початок залізної доби на території Італії сягає 1-ї половини I тис. до н. е. У залізну добу на території Італії виникла низка культур. Серед них провідною була Віланова культура, яку пов'язують з умбрами, представниками однієї з гілок Італіків. Найстародавніші племена Апеннінського півострова і Сицилії — лігури, етруски і сікани (в Сицилії) — були знайомі з залізом. У Етрурії добували залізо, в обробці якого етруски досягли досконалості. Етруски розглядаються прямими спадкоємцями хеттської металургійної традиції. Італійські вчені підрахували, що за період свого 200-річного розквіту (VI—V ст.ст. до н. е.) етруски виробили щонайменше 0,5 млн т заліза. За однією з теорій хатський термін для позначення заліза — «хапалкі» через фінікійське слово «парцілум» увійшов до етруської мови як «ферсом». Римляни запозичили цю назву й вимовляли її як «ферум».

Залишки доменної печі 19 ст. біля села Претаре у провінції Асколі-Пічено (Центральна Італія).

Сервольський металургійний завод у 1905 році.

Металургійна промисловість в Італії набула значного розвитку після 2-ї світової війни.^[2]

У 1970-х роках металургійна промисловість працювала переважно на імпортній сировині та паливі: ввозилося 90 % споживаної залізної руди, вище 75 % брухту, близько 70 % марганцевої руди, повністю — коксівне вугілля. Характерним було різке домінування виплавки сталі над виробництвом чугуну і велика питома вага електросталі. Металургійні заводи переважно були невеликі, не мали повного циклу, багато з них — вузькоспеціалізовані. Однак основу галузі становили 4 великих металургійних комбінати — у містах Корнільяно, Баньолі, Пйомбіно й Таранто. Більша частина чорної металургії, включно з найбільшими комбінатами, перебувала під контролем державної компанії «Фінсідер» (94 % виробництва чугуну, 60 % — сталі і прокату).^[2]

Сировинна база

Італія досить слабко забезпечена сировинними й енергетичними ресурсами. Запаси вугілля незначні, вугілля — енергетичне. Для виробництва коксу використовується довізне коксівне вугілля. Вже у 20 ст. видобуток залізної руди не задовольняв потреб країни і мав тенденцію до зниження.

Видобуток залізних і марганцевих руд в різні роки, тис. т^[2]

Вид продукції	1893	1938	1958	1970
Залізна руда	191,3[3]	990	1292,5	756,7
Марганцева руда		48,3	44,1	50,1

Запаси залізних руд зосереджені в районах: Тоскано-Ельбанському, на о. Сардинія і в Альпах. Відомо понад 20 залізорудних родовищ. Більшість з них дрібні. За запасами марганцевих руд Італія посідає помітне місце в Західній Європі. Зустрічаються скарнові, гідротермальні та осадові родовища. Особливо високий вміст Mn зафіксовано в залізо-марганцевому родовищі Монте-Арджентаріо (область Тоскана) — 14—15 %.^[4]

Сучасний стан

Наразі (2022) в Італії з колись 4 металургійних комбінатів з повним виробничим циклом залишилося лише 2 — Металургійний комбінат в Пйомбіно і Металургійний комбінат в Таранто. Баньолі після зупинки майже повністю демонтовано — залишено лише окремі будівлі як пам'ятки промисловості. У 2019 році 4,207 млн т сталі виплавили в кисневих конверторах і 19,030 млн т сталі — в електропечах.

Виробництво основних видів продукції чорної металургії, тис. т.^[1][2]

Вид продукції	1938	1958	1970	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019
Кокс	1739,4	4188,1	7171,2
Чавун	862,8	2059,8	8331,6	8555	9838	9424	6933	6371	5051	6044	5052	4836	4606
Сталь	2322,8	6271,1	17277,4	25750	28735	27252	24093	23714	21958	23312	24007	24496	23190
Феросплави	65,8	107,3	197
Прокат	1734,6	4635,2	13928,8	25359	27978	26309	23553	23150	22023	23512	23789	24231	23617

Експорт і імпорт напівпродуктів і готової продукції чорної металургії, тис. т^[1]

	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019
Експорт	15316	17125	17926	16640	17328	16475	17895	18190	18180	17948
Імпорт	16307	17478	13899	15626	16632	19936	19616	20091	20619	20652

Компанії і підприємства чорної металургії

Металургійний комбінат в Пйомбіно

42°56′17″ пн. ш. 10°32′56″ сх. д.

Комбінат у Пйомбіно. Вид на доменну піч.

Металургійний комбінат в Пйомбіно є другим в Італії підприємство чорної металургії за потужністю (після металургійного комбінату в Таранто).^[5] Розташований на березі затоки Фоллоніка Тірренського моря. Комбінат здатний виробляти 2,5 млн т сталі на рік.^[6] Комбінат працює на імпортній сировині, яка надходить на комбінат через порт.

Металургійний комбінат в Таранто

40°30′35″ пн. ш. 17°12′13″ сх. д.

Комбінат в Таранто.

Металургійний комбінат в Таранто є найбільшим металургійним комбінатом Італії з 1960-х років. Побудований протягом 1960—1965 років. Має повний виробничий цикл.

Металургійний завод у Корнільяно

Завод у Корнільяно.

Металургійний завод у Корнільяно розпочав роботу 1935 року. Це був один з 4 найбільших металургійних комбінатів Італії з повним виробничим циклом. Однак у 2005 році закрили частину його цехів.

Сервольський металургійний завод

Доменні печі Сервольського металургійного заводу.

Сервольський металургійний завод є одним з 3 металургійних заводів Італії з доменним виробництвом. Розташований у місті Сервола, що тепер у складі Трієста. Основною продукцією заводу є бабковий чавун.