Чорнобай Володимир Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорнобай.

Володимир Миколайович Чорнобай (нар. 17 березня 1954, с. Михайлівське, Московська область) — український художник. Член Національної спілки художників України (1989), Спілки польських художників (2009), мистецького гурту «Кварта»^[1][2]. Заслужений художник України. Брат Юрія Чорнобая.

Володимир Чорнобай
Володимир Миколайович Чорнобай
Народився	17 березня 1954(1954-03-17) (71 рік)
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	художник
Alma mater	Львівське училище прикладного мистецтва, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Членство	Національна спілка художників України і Спілка польських художниківd
Нагороди	Тернопільська обласна премія імені Михайла Бойчука (2002) Тернопільська обласна премія імені Ярослави Музики
Медіафайли у Вікісховищі

У передчутті персональної виставки

Життєпис

Володимир Чорнобай народився 17 березня 1954 року.

Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1973), Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980, викладачі Н. Федчун, Т. Драган).

Від 1981 — у Тернополі.

З травня 2024 року член редакційної ради художньо-аналітичного альманаху «Кременецький культурний контекст»^[3].

Творчість

Займається класичним вітражем і станковим живописом, графікою, від 1989 — малярством на склі.

Основні роботи: серії робіт малярства на склі «Руки» (1990), «Віртуальний портрет сучасника» (1995), «Пікуй-Красія» (1994—2002), «Пінько-Піноккіо» (2006) тощо. Твори зберігаються в музеях і приватних колекціях України, Словаччини, Польщі, Іспанії, Німеччини і США.

Від 1984 — учасник понад 40 колективних виставок Україні, Болгарії, Іспанії, Німеччині, Польщі, Словаччині, Угорщині. Брав участь у міжнародних та всеукраїнських пленерах живопису.

Більше 70 персональних виставок у Тернополі (1992, 1994, 1995, 2002, 2009, 2010, 2011, 2014, 2022^[2], 2024^[4]), Львові (1993, 1997, 2013, 2020^[1][5][6]), Чернівцях (1994); Луцьку (1995, 1996, 2016, 2017), Рівному (1996), Києві (1997, 2015); Каліші (1999, 2005, 2009, 2012, 2014, 2015), Серадзі, Битові (2000), Переворську (2002), Ярославі (2002, 2015), Ельблонзі (2003, 2005); Славні (2004), Паб'яницях (2004, 2017), Плешеві (2005), Оструві-Велькопольському (2005, 2016), Ольштині, (2005), Ґолухуві, Остшешуві, Кемпно (2006); Опатувці (2007), Кротошині (2007, 2011; усі — Польща); Гаммі (Німеччина, 2008), Івано-Франківську (2008, 2012); Вольштині (2009); Смігелі (2010), Шведті (2010, Німеччина), Андрихуві (2010, 2015), Сьроді-Шльонській (2010, 2012); Берліні (2012, 2015), Болестрашичах/Перемишлі (2015), Влоцлавку (2016), Тарнобжезі (2017), Кіпрі (2019)^[7].

Нагороди

• заслужений художник України (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[8];
• лауреат художньої виставки «Різдвяна містерія — 96» (1996, Луцьк);
• золота нагорода I конкурсу-виставки модерного мистецтва (1996, Тернопіль);
• III премія Всеукраїнської виставки малярства на склі «Три виміри: вчорашнє; сьогодення і завтра» (1998, Львів);
• Тернопільська обласна премія імені Михайла Бойчука (2002);
• срібна медаль «Labor omnia vincit» Товариства імені Іполита Цегельського (2009, Познань, Польща);
• нагорода Президента міста Каліша (Польща, 2015);
• диплом міжнародної мистецької виставки «Львівський осінній салон “Високий замок 2015”»;
• Тернопільська обласна премія імені Ярослави Музики (2022)^[9].