Чорноземи звичайні

Чорноземи звичайні — ґрунти, що сформувалися під різнотравно-ковилово-кострицевою рослинністю на плато і схилах вододілів, лесових терасах на лесових породах і червоно-бурих глинах. Ці ґрунти є зональними (підтип чорноземів) для північної частини степової зони. Профіль чорноземів звичайних нагадує профіль чорноземів типових Н/к, НРк, Phk, Рк. Але в умовах більш жорсткого гідро-термального режиму (коефіцієнт зволоження становить 0,70-0,85) в цих ґрунтах гальмується процес гумусоутворення, профіль стає більш коротким (80-85 см і більше).

Коротка інформація Чорноземи звичайні ...

Діагностичними ознаками цих ґрунтів є наявність у нижній частині профілю (в горизонтах Phk і Рк) виділення карбонатів у вигляді білозірки (це округлі за формою, не щільні новоутворення акумуляції СаСО₃), в материнській породі з глибини 4 м в північній частині підзони, а південній частині з 2-2,5 м залягання гіпсу, а глибше — інших водорозчинних солей, розпорошеність структури в одному шарі. Горизонти з білозіркою ущільнені. У межах перехідних горизонтів також виділяється карбонатний псевдоміцелій, рідше прожилки. Скипання від 10%-го розчину HCl починається з нижньої частини гумусового горизонту (Н/к), або з верхнього перехідного (НРк).

У зоні розповсюджені мало- (4-5%) і середньогумусні (9-5%) види чорноземів. За глибиною профілю виділяють такі види, глибокі — грубизною 85-120 см; середньоглибокі або власне чорноземи звичайні — 80-85см; неглибокі — менше 75 см.

Чорноземи звичайні глибокі середньо- і малогумусні займають північну найвищу і найвологішу частину підзони, яка примикає до Лісостепу. Залягають на Донецькому кряжі і є перехідними до типових чорноземів. У профілі поряд із білозіркою вони мають карбонатну цвіль у верхньому горизонті й шар кротовинного лесу, який збільшує загальну грубизну профілю до 110-120 см.

З півночі на південь у міру збільшення сухості клімату, зменшується грубизна ґрунтового профілю і вміст гумусу, ближче до поверхні знаходяться карбонатні, гіпсові та засолені горизонти. На важких породах формуються середньогумусні види, а на легких (тераси річок) — малогумусні чорноземи, але ж з більш глибоким профілем.

Чорноземи звичайні глибокі розповсюджені в північному Степу і на Донецькому кряжі, середньоглибокі — в Центральному степу, а неглибокі — на Приазовській височині на межі з чорноземами південними. Частіше трапляються мало- і середньогумусові чорноземи. Чорноземи звичайні мають грубизну профілю 80-85 см, білозірка — на глибині 110-120 см, а карбонати знаходяться на глибині 30-50 см.

Широкі вододіли займають легкоглинисті й важкосуглинкові різновидності чорноземів. У напрямку до Дніпра вони переходять у пилувато-середньо-суглинкові, а на нижніх лесових терасах — піщано-легкосупіскові і навіть супіщані. Чорноземи легкого гранулометричного складу мають глибокогумусований профіль — 80-120 см, але вміст гумусу невеликий (1,0-3,0 %).

Чорноземи важкого гранулометричного складу, особливо на червоно-бурих глинах на схилах балок, мають такі характерні риси:

короткий профіль — 45-85 см і меншу грубизну горизонту Н (30-40 см);
грудкувато-горіхувату гострогранну структуру:
підвищену щільність:
з глибини 2,0-2,5 м часто трапляється гіпс;
замулюються після дощу, на поверхні утворюють кірку.

Уміст гумусу змінюється з півночі (6,5 %) на південь (4,0%) і з заходу на схід, що пов'язано з наростанням ксеротермічності клімату. У такому напрямку змінюється і грубизна профілю і глибина залягання білозірки. На півдні на глибині близько 3м залягають сульфати кальцію й магнію. У складі гумусу переважають гуматн (Сг. к.: Сф. к. = 1,5-3,0). Тип гумусу — гуматний. Співвідношення кальцію й магнію у ҐВК 6:1. Реакція середовища нейтральна або близька до нейтральної (рН 6.8-7.6). Ємність катіонного обміну складає 30-50 мг-екв/100 г ґрунту залежно від гранулометричного складу.

Чорноземи звичайні мають сприятливі для більшості рослин водно-фізичні властивості: водотривку зернисту структуру, що пов'язано з важким гранулометричним складом, високим умістом гумусу і насиченістю ГВК Са²⁺ і Mg²⁺; пухке складення (щільність 1.1-1,25 г/см³); високу водопроникність, повітря- і вологоємність. Запас продуктивної вологи — 90-150 мм. Високі запаси загального й рухомого азоту пов'язані з активною нітрифікацією. Ґрунти мають підвищену й високу забезпеченість фосфором (45-60 мг/кг) і калієм (300-400 мг/кг). Придатні для вирощування усіх районованих сільськогосподарських культур. Природна родючість цих ґрунтів досить висока, але відчувається нестача вологи. їх бонітет коливається від 55 (неглибокі ґрунти) до 86 балів (глибокі ґрунти).

Чорноземи звичайні

Характеристика

Джерела

Див. також

Посилання

Примітки

Wikiwand - on