Чорноріки

Чорноріки (пол. Czarnorzeki) — село в Польщі, у гміні Корчина Кросненського повіту Підкарпатського воєводства. До середини 1940-х років було замішанським. Населення — 347 осіб (2011^[1]).

Село
Чорноріки пол. Czarnorzeki
Колишня церква святого Дмитра, а тепер костел у Чорноріках
Координати 49°44′52″ пн. ш. 21°49′02″ сх. д.
Країна	Польща Польща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Кросненський повіт
Гміна	Корчина
Перша згадка	1544
Попередні назви	Воля Чорна, Чорний Потік
Населення	347 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-420
Автомобільний код	RKR
SIMC	0354590
GeoNames	773888
OSM	↑3015829 ·R (Ґміна Корчина)
Офіційний сайт	czarnorzeki.pl
Чорноріки Чорноріки (Польща) Чорноріки Чорноріки (Підкарпатське воєводство)
Чорноріки у Вікісховищі

Історія

На території села під час розкопок знайдено сліди Лужицької культури. Перша згадка про село датована 1544 роком. Однак тоді населений пункт називався Воля Чорна, згодом — Чорний Потік і тільки після того — Чорноріки.

Село було відоме своїм ремеслом — каменярством. У Чорноріках виготовляли всілякі вироби з каменю: жорна, бруси для точил, млинські камені, надгробні плити.

Село входило до так званого одриконського ключа і в різні часи було власністю Климента Москаревського (Клеменса з Москажева), згодом родин Кам'янецьких, Яблоновських.

У 1939 році в селі проживало 720 мешканців (370 українців і 350 поляків)^[2].

До 1944 року більшість села (не менш як 60 % населення) складали українці. Однак усім їм довелось емігрувати у межах акції Виселення українців з Польщі до УРСР, попри те, що до 9 листопада 1944 року після радянської агітації за виїзд висловились тільки п'ять сімей^[3].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	184	37	132	15
Жінки	163	36	85	42
Разом	347	73	217	57

Етнографія

Науковці зараховували жителів Чорнорік разом із довколишніми селами до «замішанців» — проміжної групи між лемками і надсянцями.

Пам'ятки

Від українців у селі залишилась мурована колишня греко-католицька церква святого Дмитра, споруджена у 1918—1921 роках. Збудована вона на місці давньої дерев'яної церкви, що походила з XVI століття. Метричні книги велися від 1784 р.^[5]

Зараз храм слугує костелом для місцевих католиків і є філією парафії сусіднього села Ванівка (Венглювка).

Сучасні Чорноріки

Село відіграє роль зимового спортивного центру округи. Поблизу Чорнорік є лижна траса з освітленням (спуск на 460 метрів з перепадом висот у 73 метри, нахилом на 13 %) й витяг (перевозить до 900 людей на годину), безкоштовний паркінг. Уся ця інфраструктура належить до MOSiR (Місцевого осередку спорту і рекреації) Кросненського повіту.

Щороку в Чорноріках взимку розігрують Кубок мера Кросна з гірськолижного спорту.

В окрузі також відбуваються пейнтбольні ігри, а у вересні 2016-го село прийняло зліт позашляховиків «4х4 Чорноріки — Корчина»^[6].

Природний резерват Пжондки (Прядки)

У 1957 році поміж селами Чорноріки й Корчина обабіч автотраси Кросно — Ряшів створено природний резерват, що займає 13,63 га. Найвища точка резервату розташована на висоті 520 метрів над рівнем моря.

Резерват охоплює групу скельних останців. Їх висота сягає понад 20 метрів, а побудовані вони з цєжковицького пісковика. Під впливом ерозії він набув оригінального вигляду. Окремі скелі мають власні назви: Прядка-Баба, Гершт, Прядка-Матка. Назва резервату походить від легенди: вона свідчить про те, що скелі колись були дівчатами. Скам'яніли вони через покарання — за те, що пряли льон у свято.

На території резервату є п'ять туристичних шляхів: Прядки — Стрільниця, Кам'янець — Прядки, Чорноріки — Діл, Стрільниця — Суха Гора (при замку Кам'янець).

Резерват входить до Чорноріцько-Стрижівського пейзажного парку та є його головною цікавинкою.