Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Софіко Чіаурелі
радянська і грузинська акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Софі́ко Миха́йлівна Чіауре́лі (груз. სოფიკო ჭიაურელი; 21 травня 1937, Тбілісі, Грузинська РСР — 2 березня 2008, Грузія) — радянська і грузинська акторка. Народна артистка Грузинської РСР (1976). Народна артистка Вірменської РСР (1979). Зіграла більш ніж у ста фільмах.
Remove ads
Життєписні відомості
Узагальнити
Перспектива
Народилася в сім'ї акторки Веріко Анджапарідзе і кінорежисера Михайла Чіаурелі. Батько був актором, художником, скульптором, грав на багатьох інструментах, мав хист до вивчення мов, народний артист СРСР, знаний режисер. Матір англійська Академія мистецтв визнала однією з десяти найкращих акторок XX століття.
Софіко після закінчення Тбіліської жіночої середньої школи у 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІКу) (закінчила 1960, майстерня Бориса Бібікова). У 1960—1964 роках і з 1968 роках — акторка академічного театру імені К. Марджанішвілі у Тбілісі, в 1964—1968 роках — академічного театру імені Шота Руставелі.
Двоюрідна сестра кінорежисера Георгія Данелії (Веріко Анджапарідзе — сестра його матері).
- Була одружена з Георгієм Шенгелая і Коте Махарадзе, грузинським телекоментатором і актором (†2002).
- Мала двох братів: Отара Чіаурелі (1915—†1964) і Рамаза Чіаурелі.
Померла після тривалої хвороби на 71-му році життя[1].
Фільмова кар'єра
Першою її роботою стала роль у стрічці «Наш двір» (1956) режисера Резо Чхеїдзе. Картину було визнано гідною золотої медалі на Московському міжнародному фестивалі.
Громадська діяльність
У 1974—1979 роках була депутатом Верховної Ради СРСР, в період незалежності Грузії нагороджена державними нагородами і орденами країни. У 80—90-х роках активно займалася громадською діяльністю. В останні роки Софіко Чіаурелі керувала тбіліським «Театром одного актора», який заснувала в 2000 році разом з Коте Махарадзе[2].
Remove ads
Визнання
- 1976 — Народна артистка Грузинської РСР
- 1979 — Народна артистка Вірменської РСР
- 1966 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії акторам»
- 1972 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу»
- 1974 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Перші премії за акторську роботу»
- 1980 — Лауреат Державної премії СРСР (за участь у фільмі «Декілька інтерв'ю по особистих питаннях»).
- Почесна громадянка Тбілісі (1997).[3]
Remove ads
Фільмографія
- 1957 — Наш двір
- 1958 — Акварель
- 1960 — Історія однієї дівчинки
- 1961 — На берегах Інгурі
- 1964 — Генерали і маргаритки
- 1966 — Хевсурська балада Мзекала
- 1967 — Інші нині часи Тасія
- 1967 — Хтось спізнюється на автобус (новела у кіноальманаху «Повернення усмішки»)
- 1968 — Повернення усмішки
- 1969 — Колір граната
- 1969 — Не журись! Софіко
- 1970 — Рубежі
- 1970 — Чермен
- 1972 — Тепло твоїх рук Сидонія
- 1973 — Заклик
- 1973 — Мелодії Верійського кварталу Вардо
- 1975 — Переполох
- 1976 — Хлоп'ята з Бузкової вулиці
- 1977 — Прийди в долину винограду
- 1977 — Дерево бажання
- 1977 — Комедія помилок
- 1977 — Береги Нано
- 1978 — Кілька інтерв'ю з особистих питань Тамро
- 1978 — Аревік Аревік
- 1979 — Пригоди Алі-Баби і сорока розбійників Заміра, мати Алі-баби
- 1980 — Ляпас Турванда
- 1982 — Шукайте жінку Аліса Постік
- 1984 — Покаяння
- 1984 — Розповідь досвідченого пілота
- 1984 — Легенда про Сурамську фортецю
- 1984 — Канікули Петрова і Васєчкина, звичайні і неймовірні
- 1985 — «Мільйон у шлюбному кошику» Джулія
- 1987 — Загін
- 1988 — Ашик-керіб
- 1990 — Сповідь мати
- 1991 — Блукаючі зірки мати Гоцмаха
- 1992 — Острів Бабуся
- 1992 — Я обіцяла, я піду
- 1992 — Політ нічного метелика
- 1992 — Параджанов: Остання весна
- 1997 — Зоряна ніч у Камергерському Учасниця сценки
- 2000 — Ковчег
- 2002 — Тільки раз
- 2005 — Серенада місячної долини
- 2005 — Продається дача
- 2006 — Маяк
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads