ШВАК (кулемет)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: ШВАК.

ШВАК (рос. Шпитальный-Владимиров Авиационный Крупнокалиберный) — перший радянський крупнокаліберний авіаційний кулемет. Був прийнятий на озброєння під назвою 12,7-мм авіаційний кулемет системи Шпитального і Владімірова.

ШВАК
Тип	Авіаційний кулемет
Історія використання
На озброєнні	1934–1936
Історія виробництва
Розробник	Владіміров Семен Володимирович
Розроблено	28 травня 1932
Виготовлена кількість	92
Характеристики
Вага	40 кг (криловий варіант)
Довжина	1726 мм
Довжина ствола	1246 мм
Набій	12,7×108 мм R ШВАК (ДШК)
Дія	Відвід порохових газів
Темп вогню	700-800
Дульна швидкість	810-830
Дальність вогню
Ефективна	300–350 м
ШВАК (кулемет) у Вікісховищі

Історія створення

У зв'язку з розвитком військової авіації у кінці 1920-х років, зі збільшенням швидкості польоту літаків і ваги корисного навантаження (як бомбардувальників, так і винищувачів), виникла необхідність у новому озброєнні. 9 лютого 1931 року вийшла постанова радянського уряду про розробку великокаліберного авіаційного кулемета калібру 12,7 мм під патрон 12,7-мм армійського кулемета ДК (Дегтярьов крупнокаліберний). Такий кулемет був спроектований С. В. Владіміровим, конструктором кулеметного КБП міста Тула.

Технічні дані

Принцип роботи автоматики був заснований на використанні енергії порохових газів, які відводяться через отвір у каналі ствола.

Живлення 12,7-мм кулемета ШВАК проводилося спеціально розробленими патронами 12,7×108R. Патрони до кулемета ШВАК відрізнялися від патронів до кулемета ДК наявністю на гільзі виступаючого фланця (ранта, закраїни), що було необхідно через особливу систему вилучення патронів зі стрічки: за допомогою гвинтового паза, в який входили фланці гільз. Номенклатура і вигляд куль у набоїв до ШВАК збігалися з такою у набоїв до ДК. Кулі по нормалі пробивали броню товщиною 20 мм на дальності до 350 м, а БЗТ (бронебійно-запально-трасуючі) — на дальності до 300 м. Дальність горіння трассера кулі БЗТ — до 1500 м.

Кулемет ШВАК виготовлявся в криловому, турельному, синхронному^[1] та моторному^[2] варіантах. Криловий варіант призначався для установки в крилі літака, турельний варіант встановлювався в турелях, баштах і інших рухомих літакових установках.

Кулемет ШВАК виявився досить ефективною зброєю. Проте він мав ряд недоліків. Головними з них були

• Надзвичайно велика складність будови окремих вузлів, особливо механізму живлення і механізму екстракції стріляної гільзи, що створювало проблеми при розбиранні і складанні.
• Своєрідність конструкції кулемета дуже ускладнила його виробництво. Особливо велика була трудомісткість виготовлення механізму живлення і ствольної коробки.
• При порушенні нормальної роботи доступ до механізмів був украй утруднений — в окремих випадках для усунення затримок у стрільбі було потрібне часткове або навіть повне розбирання.

В 1935–1936 рр. на базі 12,7-мм кулемета ШВАК була створена 20-мм гармата ШВАК, запущена в серійне виробництво в 1936у. Через кілька місяців після цього 12,7-мм кулемет ШВАК був знятий з виробництва.

Джерела

• А. Б. Широкорад «Історія авіаційного озброєння.»
• Борцов А. Ю. «П'ятилінійний» //Майстер-рушниця.-2006.- № 110.

Див. також

• ШКАС — перший радянський скорострільний авіаційний кулемет.
• ШВАК — перша радянська авіаційна гармата калібру 20 мм

Посилання

• [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.] Куточок неба
• Авіація Другої світової [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]