Шабурова Марія Олександрівна

Марія Олександрівна Шабурова (Карабаєва) (6 лютого 1902(19020206), селище Лисьвенського заводу Пермського повіту Пермської губернії, тепер місто Лисьва Пермського краю, Російська Федерація — липень 1982, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянська партійна і профспілкова діячка, головний редактор журналу «Работница», народний комісар соціального забезпечення РРФСР. Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у 1934—1939 роках.

Шабурова Марія Олександрівна
Народилася	6 лютого 1902(1902-02-06)  селище Лисьвенського заводу Пермського повіту Пермської губернії, тепер місто Лисьва Пермського краю, Російська Федерація
Померла	липень 1982 (80 років)  Москва, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянка
Діяльність	політична діячка
Галузь	політика[1] і соціальне страхування[1]
Знання мов	російська[1]
Партія	ВКП(б)
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шабурова.

Життєпис

Народилася в родині робітника-листопрокатника. Закінчила трикласну сільську школу при селищі Лисьвенського заводу Пермського повіту.

У 1912—1913 роках — нянька в приватних осіб в Лисьві. З 1913 по січень 1915 року — посудниця заводської лікарні, з січня 1915 по червень 1920 року — паяльниця Лисьвенського механічного заводу Пермського краю. У 1918 році вступила до комсомолу.

Член РКП(б) з жовтня 1919 року.

У червні — жовтні 1920 року — слухачка Пермської губернської школи радянського і партійного будівництва.

У листопаді 1920 — липні 1922 року — інструктор жіночого відділу Усольського повітового комітету РКП(б) Пермської губернії.

У вересні 1922 — липні 1926 року — завідувач жіночого відділу Кунгурського окружного комітету РКП(б) Уральської області.

У липні 1926 — листопаді 1928 року — завідувач жіночого відділу Курганського окружного комітету ВКП(б) Уральської області.

У листопаді 1928 — серпні 1930 року — завідувач відділу робітниць і селянок, інструктор Уральського обласного комітету ВКП(б) у місті Свердловську.

У вересні 1930 — лютому 1934 року — завідувач сектора масової роботи серед робітниць і селянок та заступник завідувача відділу агітації та масових кампаній ЦК ВКП(б).

Одночасно в 1931—1937 роках — головний редактор журналу «Работница».

У лютому 1934 — липні 1935 року — заступник керівника групи із постачання, радянської торгівлі і споживчої кооперації Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б). У липні 1935 — жовтні 1936 року — член групи легкої промисловості Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б). У жовтні 1936 — серпні 1937 року — керівник групи із комунально-побутового обслуговування Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

У серпні 1937 — липні 1939 року — народний комісар соціального забезпечення Російської РФСР.

У вересні 1939 — січні 1941 року — студентка Промислової академії легкої індустрії імені Молотова в Москві.

У січні 1941 — червні 1944 року — старший інструктор, у червні 1944 — вересні 1954 року — завідувач сектора організаційного відділу Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС). У вересні 1954 — квітні 1957 року — старший інструктор організаційно-інструкторського відділу ВЦРПС.

З квітня 1957 року — пенсіонер, з вересня 1967 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Померла в липні 1982 року в місті Москві.

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора (22.03.1933)
• орден «Знак Пошани» (7.03.1960)
• медаль «За трудову доблесть»
• медалі