Шалмеєві інструменти

Шалмеєві інструменти (скорочено: шалмеї) — це підгрупа подвійнотростинних інструментів, що належать до дерев'яних духових. Шалмеєві інструменти оснащені подвійною тростиною (подвійною очеретяною пелюсткою) та мають конічно просвердлений корпус. У нижній частині він закінчується більш-менш вираженим розтрубом.

Шалмеї та гобої епохи бароко

До шалмеєвих інструментів належать, зокрема, шоломія, раушпфайфе, поморт, гобої (бароковий гобой, сучасний гобой, англійський ріжок), європейські народні інструменти бомбарда, сопіла, піфферо, тарота, український інструмент сурма, а також позаєвропейські конічні гобої, такі як туйдук, шехнай, наґасварам, сорна і сона. Не належить до шалмеєвих інструментів також Мартинова труба, яку іноді називають шалмеєм.

За винятком гобоїв, шалмеєві інструменти характеризуються гучним і часто трохи шорстким звуком. У нижньому регістрі звучання, навіть у гобоїв, часто має виразну носову забарвленість. Завдяки конічній свердловині шалмеєві інструменти при передуванні переходять спочатку в октаву, вдруге — у дуодециму, втретє — у супероктаву. Проте більшість шалмеєвих інструментів, як правило, передуваються лише один раз.

У літературі шалмеєві інструменти також називають гобойовими інструментами. Термін «конічні гобої» охоплює всі шалмеєві інструменти, крім гобоїв. Назви «народні гобої» або «народні шалмеї» зазвичай не включають гобої, а також ренесансні інструменти шалмей, раушпфайфе та поморт.

Згідно з класифікацією Горнбостеля-Закса, «шалмеї» є загальним терміном для подвійнотростинних і одинарнотростинних інструментів, а також для інструментів із вільними язичками.^[1]