Шальнов Павло Олександрович

Павло Олександрович Шально́в (6 квітня 1926, Москва — 4 березня 2012) — радянський та російський актор. Народний артист Росії.

Шальнов Павло Олександрович
рос. Шальнов Павел Александрович
Народився	6 квітня 1926(1926-04-06)  Москва, СРСР
Помер	4 березня 2012(2012-03-04) (85 років)
Поховання	Востряковське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актор, кіноактор
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1952)
Знання мов	російська
Заклад	Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd і Російський духовний театр «Глас»d
Роки активності	1952—2012
У шлюбі з	Павлова Софія Афіногенівна
Нагороди
IMDb	ID 0787782

Життєпис

Народився 6 квітня 1926 року в Москві у сім'ї купців. ^[1]

1952 року закінчив Російський інститут театрального мистецтва, і почав працювати у МДТ ім. Єрмолової до 1960 року.

На початку 70-х Павло пішов у Москонцерт. З сольними програмами артист об'їздив весь СРСР та переміг на двох конкурсах.^[2]

З 1990 року служив у театрі «Глас».

Востаннє актор був на сцені у лютому 2012 року. Павло Олександрович помер 4 березня 2012 року у віці 85 років. ^[3][4]

Похований на Востряковському кладовищі в Москві.^[5]

Нагороди

• Заслужений артист РРФСР (31.05.1974)^[6]
• Народний артист РРФСР (12.04.1984)^[7]

Фільмографія

• 1955 — Син — Ложечкін
• 1957 — Дім, в якому я живу — шофер Микола, чоловік Каті
• 1958 — Важке щастя — Пронька
• 1959 — Вітер — Ладошкін
• 1959 — Це було восени — Бережний
• 1960 — Хай світить (короткометражний) — Степан
• 1961 — Високосний рік — Війнаровський
• 1961 — Коли дерева були великими — Дільничний міліціонер
• 1966 — Казка про царя Салтана — Д'як
• 1967 — Георгіївський кавалер
• 1968 — …І знову травень! — Петро
• 1971 — Клоун (фільм-спектакль) — уніформіст Жек
• 1973 — Своя земля

Ролі у театрах

МДТ ім. М. М. Ермолової

• «В добру годину» В. С. Розова — Олексій
• «Вічно живі» В. С. Розова — Борис Федорович Бороздин
• «Дачники» М. Горького — Влас
• «Пушкін» О. Глоби — П. А. Вяземський
• «Три товариші» Е. М. Ремарка — Ленні
• «Ліс» О М. Островского — Петро
• «Приборкання приборкувача» Джона Флетчера — Петроній

«Глас»

• «Це Сам Христос Малютка» М. С. Астахова, Т. Г. Белевич - Дідусь
• «Раб Божий Миколай» по М. В. Гоголю - Афанасій Іванович
• від апостола Павла і патріарха Тихона - «Хрест Хранитель» М. С. Астахов, Т. Г. Белевич
• «Кітеж» І. Економцева - Єпископ
• від преп. Серафима Саровського
• «Духовні очі» С. Нілус, І. Шмельова - Кучер^[8]