Шалійте

Шалійте — українська соціалістична революційна пісня, написана Олександром Колессою у 1889 році під час студентських протестів у Львові (тоді входив до Австро-Угорщини). Співається на мелодію «Хора Норманнів» з опери Анатоля Вахнянина «Ярополк».

«Шалійте»
Пісня
Жанр	revolutionary songd
Мова	українська
Автор слів	Колесса Олександр Михайлович
Композитор	Вахнянин Анатоль Климович
Цей твір у Вікіджерелах

Пісня стала популярною серед українських, польських і російських соціалістів і комуністів на початку 20 століття (особливо під час революції 1905 року), а також була перекладена на інші мови – польську, німецьку («Wütet nur Henker») та есперанто («Koleru, tiranoj»).^[1]

За часів Радянського Союзу деякі українці, які виступали проти радянської влади, також співали цю пісню, інтерпретуючи «тиранів» як російських комуністів^[2].

«Шалійте» цитується в симфонії № 11 Дмитра Шостаковича разом з польською піснею "Warszawianka"^[3].

Текст

Версія 1889 року

Шалійте, Шалійте, скажені кати! Годуйте шпіонів, будуйте тюрми! До бою сто тисяч робітників стане, Пірвем, пірвем, пірвем ті кайдани! За правду, за волю ми станемо враз, Ланци, ні багнети не пострах для нас! Бо вольного духа не скути в кайдани. Біда, біда, біда вам, тирани! Робітникам духа! Робітникам всім Ми руки подаймо, на бій їх ведім! Бо спільна усїх нас влучила недоля: і труд і піт і кров, — кнут неволя! За правду, за волю... Від краю до краю не громи гудуть, Робітників полки злучені ідуть і поклик рокоче: Вставайте народи! Прийшла пора, пора, — день свободи! За правду, за волю... Підвалини сьвіта валять ся старі, Поблідли нероби, дрожать опирі, Бо зоря свободи вже сходить яскрава! Для всіх, для всіх, для всіх рівні права! За правду, за волю... І вольні народи, як добрі брати, Полинуть до соньця, до щасьтя мети, Розкувсь, двигнеть ся і наша родина: Одна, сильна, вільна Україна!

Варіант

Шалійте, шалійте, скажені кати, Годуйте шпіонів, будуйте тюрми, До бою сто тисяч робітників встане, Порвем, порвем, порвем ці кайдани. За волю народу, за його права Не страшні кайдани, солодка тюрма, Бо вільного духу не скути в кайдани, На смерть, на смерть вам, тирани! Робітники руху, робітникам всім Ми руку подаймо, до бою їх звім. Бо всіх нас з'єднала однакова доля: І труд, і кнут, і піт, і неволя. За волю народу, за його права... Від краю до краю не громи гудуть, – Робітників полки злучені ідуть, І поклик рокоче: вставайте, народи! Прийшла пора, прийшов день свободи. За волю народу, за його права... Підвалини світу валяться старі, Поблідли нероби, дрижать упирі. Свободи зоря уже сходить яскрава, – Для всіх, для всіх, для всіх рівні права. За волю народу, за його права... Хай поклик наш грізно як грім загримить, Дніпро, Дунай, Віслу нехай облетить! Як сонечко ж волі з-за хмари погляне, – На смерть! На смерть! На смерть вам, тирани!