Шамайда Тарас Анатолійович

Тара́с Анато́лійович Шамайда́ (нар. 27 червня 1972(19720627), Полтава) — український громадський діяч, експерт у мовному питанні в Україні, співкоординатор руху «Простір свободи». Журналіст і юрист за освітою.

Тарас Анатолійович Шамайда
Тарас Шамайда в Києві, 2023
Народився	27 червня 1972(1972-06-27) (53 роки) Полтава
Громадянство	Україна
Місце проживання	Київ
Діяльність	громадський діяч
Відомий завдяки	співкоординатор руху «Простір свободи»
Alma mater	КНУ ім Т. Шевченка
У шлюбі з	Ліліана Вежбовська
Медіафайли у Вікісховищі

Дитинство й освіта

Народився і закінчив школу в Полтаві. З 1991 року живе у Києві.^[1]

Закінчив Інститут журналістики Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка за фахом журналістики (1996)^[2] й Інститут післядипломної освіти цього ж університету за фахом правознавства (2002).^[1]

Громадська, політична та професійна діяльність

Брав участь у мітингах на підтримку Закону «Про мови в Українській РСР».^[1]

З 20 серпня 1989 року вступив до лав Народного руху України, став співзасновником Полтавського молодіжного осередку організації. Через кілька днів після вступу як очільник окремого осередку був делегований на I З'їзд Народного Руху України, що відбувся 8 — 10 вересня в палаці культури Київського політехнічного інституту. У віці 17 років став наймолодшим делегатом цього з'їзду.^[2]

У 1990 - 1991 – відповідальний секретар з організаційних питань Полтавської обласної організації Народного Руху України.^[3][4]

У 1991 — 1993 — учасник Союзу українського студентства (СУС), голова осередку СУС в Інституті журналістики КНУ. В 1993 – 1996 – голова Студентського братства Інституту журналістики.

У 1992 — 1999 — кореспондент пресового бюро «Рух-прес».^[1][4]

У 1993 році став учасником Молодого Руху, у 1996 — 2002 — заступник голови Молодого Руху та очільник Молодого Руху Києва.^{[1][3][4][5][6]}

На парламентських виборах 1998 року був кандидатом у народні депутати України у списках Народного руху України.^[7]

У 1998 – 2002 роках — депутат Київської міської ради^[1], член постійної комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку.

У 2001 — активний учасник громадського комітету опору «За правду!», у 2003 — 2004 – співголова Коаліції молоді «Наша Україна» в місті Києві. У 2004 — координатор всеукраїнської мережі «Студентська хвиля»^[1], що об’єднувала тисячі студентських активістів у всіх областях України і відіграла активну роль у підготуванні і здійсненні Помаранчевої революції. Був організатором Всеукраїнського студентського віча у Києві 16 жовтня 2004 року^[8][9].

У 2005 році — директор департаменту державного соціального захисту Міністерства праці та соціальної політики^[10], у 2005 — 2006 — заступник керівника служби віце-прем’єр-міністра України^[11], у 2007 — 2008 — радник голови партії «Наша Україна»^[4].

Із 2007 року — співкоординатор руху «Простір свободи». Долучався до розроблення законопроєктів у галузі соціальної та гуманітарної політики, місцевого самоврядування, виборчого законодавства, боротьби з корупцією, декомунізації, протидії російській гібридній агресії.^[1]

Один з ініціаторів і авторів щорічного аналітичного огляду «Становище української мови в Україні» (2011 — 2020).^[12]

З 2015 року — експерт групи «Політика національної пам’яті» Реанімаційного пакету реформ.^[13]

У 2015 — 2019 — член колегії Українського інституту національної пам’яті. У 2019 – один з кандидатів на посаду голови Інституту.^[14]

Один з ініціаторів і розробників законів про поіменні голосування в місцевих радах і про заборону акустичного насильства в громадському транспорті^[4].

2016 року ввійшов до Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах су­спільного життя при Міністерстві культури України.^[15] Брав участь у роботі групи з розроблення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Брав участь у розробленні й адвокації закону про обов’язкові квоти для українських пісень на радіо^[16], мовних норми законів «Про освіту» ^[17], «Про повну загальну середню освіту», «Про вищу освіту», доопрацюванні законів «Про медіа»^[18], «Про національні меншини (спільноти) України».^[19] З 2018 — член експертної групи з мовної політики при Кабінеті Міністрів України^[4]. З 2020 — учасник громадянської спільноти «Мова об’єднує».^[1][20][21]

З 2021 року став лідером ініціативи «Українська книжкова революція»^[22], активний учасник розробки й адвокації^[23] законів про підтримку українського книговидання й книгорозповсюдження і про заборону імпорту російських книжок в Україну, ухвалених Верховною Радою у червні 2022 року.

Працював помічником-консультантом народних депутатів України В’ячеслава Кириленка, Павла Розенка, Ганни Гопко та Володимира В’ятровича.^[1][24]

Автор численних публікацій у медіа, постійний автор видання Texty.org.ua^[25].

Особисте життя

Родина:^[1]

• батько — будівельник;
• мати — різноробка;
• дружина — Ліліана Вежбовська, мистецтвознавиця, викладачка КНУКіМ;
• син — Святослав.

Вільний час любить проводити в піших походах Україною.^[1]