Шаповаленко Семен Тихонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шаповаленко.

Шапова́ленко Семе́н Ти́хонович (Тимофі́йович) (4 (17) вересня 1913(19130917) — 7 лютого 1942) — радянський військовик часів Другої світової війни, гвардії старшина, Герой Радянського Союзу (1942).

Шаповаленко Семен Тихонович
Народження	4 (17) вересня 1913(1913-09-17) Калинівка
Смерть	7 лютого 1942(1942-02-07) (28 років) Степанівка
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1935—1937, 1939—1940, 1941—1942
Звання	Старшина
Формування	4-а гвардійська танкова бригада
Війни / битви	Радянсько-фінська війна, Радянсько-німецька війна
Нагороди

Біографія

Народився 4 (17) вересня 1913(19130917) року в селі Калинівка Херсонського повіту Херсонської губернії (тепер Вітовський район Миколаївської області) в селянській родині. Українець.

Після закінчення початкової школи працював комбайнером у колгоспі в селі Костянтинівка.

До лав РСЧА призивався тричі: у 1935—1937, 1939—1940 роках та з 1941 року. Призваний Миколаївським РВК Миколаївської області.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років, під час якої отримав поранення. Представлявся до нагородження, але не отримав нагороду.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південному фронті у складі 132-ї танкової бригади. Брав участь в оборонних боях на річці Дніпро. У районі Черкас, перебуваючи в засідці, відкрив нищівний вогонь зі станкового кулемета по наступаючому ворогові, знищив близько 250 солдатів і офіцерів супротивника. Просунувшись уперед, батальйон захопив значні трофеї.

Неодноразово відзначався у боях на Лівобережній Україні восени 1941 року:

— під час боїв за с. Генеральське разом зі своїм взводом проник у розташування ворога, гранатами знищив обслугу мінометів, відкрив сильний вогонь зі стрілецької зброї, чим змусив ворога в паніці відступити, залишаючи на полі бою загиблих і поранених;

— в бою за села Добропілля і Мирське ворог атакував при підтримці 30 танків позиції батальйону. Старшина С. Т. Шаповаленко зі своїм взводом гранатами і пляшками з запальною сумішшю підпалили 2 танки ворога, змусивши решту відступити. У вуличному бою в с. Мирське з автомата особисто знищив 17 ворожих солдатів.

— під час визволення м. Барвінкове потай пробрався на протитанкову батарею супротивника й закидав її гранатами. Внаслідок цього знищено 7 солдатів і 1 офіцер ворога, захоплено 5 протитанкових гармат.

— під час оборонних боїв поблизу села Степанівка неодноразово ходив у розвідку, щоразу здобуваючи важливі відомості про розташування ворожих військ.

7 лютого 1942 року під час відбиття атаки піхоти і танків супротивника біля села Степанівка у критичний момент бою С. Т. Шаповаленко кинувся з протитанковими гранатами під головний ворожий танк. Похований у селі Іверське Олександрівського району Донецької області^[1][2][3].

Нагороди

Указом Президії Верховної ради СРСР від 27 березня 1942 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії старшина Шаповаленко Семен Тихонович (у нагородному листі та в Указі помилково вказано Шаповаленко Семен Тимофійович^[4]) удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»^[5].

Також нагороджений орденом Червоного Прапора (17.03.1942).

Пам'ять

У селі Калинівка Вітовського району Миколаївської області ім'ям С. Т. Шаповаленка названо вулицю і бібліотеку.

Ім'я С. Т. Шаповаленко увічнено на стелі Героїв у місті Миколаєві.