Шарашка

Шара́шка (також шара́жка, шара́га) — термін, що з'явився у 1930-х роках і означав секретний науково-дослідний або проєктний інститут в Радянському Союзі, де під контролем органів безпеки працювали вчені й інженери, як правило, засуджені за «саботаж будівництва» або «підрив воєнної міці СРСР»^[1].

15 травня 1930 вийшов циркуляр Вищої Ради народного господарства та об'єднаного державного політичного управління «Проо використання на виробництвах фахівців, засуджених за шкідництво», підписаного В. В. Куйбишевим та Г. Г. Ягодою. Зокрема, в цьому документі зазначалося, що «використання шкідників слід організувати таким чином, щоб робота їх проходила в приміщеннях органів ОГПУ». Так з'явилася перша система науково-технічних в'язниць — «шарашек» для використання «шкідників» в інтересах військового виробництва.

У системі НКВД іменувалися «особливими технічними бюро» (ОТБ), «особливими конструкторськими бюро» (ОКБ) і подібними абревіатурами з нумерацією.

Через шарашки пройшло багато радянських учених та конструкторів. Основним напрямком ОТБ була розробка військової та спеціальної, використовуваної спецслужбами, техніки. Безліч нових моделей військової техніки і озброєнь у СРСР були створені ув'язненими шарашок.

У романі Олександра Солженіцина шарашка представлена як держава в державі. Шарашка — територія, замкнутий простір, в'язниця, де жили майже всі примітні, розумні, інтелігентні люди тої епохи, крім того, що вони мали можливість працювати, творити. Щоправда на благо системи, що їх і посадила^[2].

Відомі в'язні

• Олександр Солженіцин, письменник. Його роман «У колі першому» — яскрава розповідь про життя в шарашці Марфіно.
• Лев Копелєв, письменник, інший ув'язнений Марфіно (прототип Рубіна з роману «У колі першому»).
• Сергій Корольов, констуктор літаків та ракет, пізніше головний конструктор радянської космічної програми.
• Валентин Глушко, головний конструктор ракетних двигунів.
• Андрій Туполєв, головний конструктор родини літаків Ту.
• Володимир Петляков, головний конструктор родини літаків Пе.
• Володимир Мясіщєв, авіаконструктор.
• Кербер Леонід Львович, авіаконструктор.
• Роберт Людвигович Бартіні (або Роберто Орос ді Бартіні) авіаконструктор та вчений.
• Гельмут Греттруп, німецький інженер-ракетник, спеціаліст з систем управління, з лабораторії Пенемюнде.
• Микола Полікарпов, авіаконструктор.
• Лев Термен, піонер електронної музики, винахідник терменвокса і пасивного підслуховування.
• Микола Тимофєєв-Ресовський, генетик та радіобіолог.
• Леонід Костянтинович Рамзін, винахідник прямоточного котла.
• Юрій Кондратюк, піонер космонавтики та космічного польоту, винахідник «траси Кондратюка».
• Озеров Георгій Олександрович, авіаконструктор.
• Володимир Полієвктович Костенко, інженер-суднобудівельник.

Див. також

• Остехбюро

Посилання

• Вячеслав Звягинцев «Трибунал для Героев»^{[недоступне посилання з серпня 2019]}