Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Шаргородський Олег Віталійович
російський хокеїст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олег Віталійович Шаргородський (18 листопада 1969, Харків) — радянський і російський хокеїст українського походження, захисник. Учасник зимової Олімпіади 1994 року.
Remove ads
Біографічні відомості
Узагальнити
Перспектива
Вихованець харківської СДЮШОР. 1987 року став бронзовим медалістом юніорської першості Європи. На фініші три команди-лідери набрали однакову кількість очок, але у шведів і чехословаків виявилася кращою різниця закинутих і пропущених шайб. Олег Шаргородський став найрезультативнішим захисником своєї команди — 7 (4+3). У складі збірної Радянського Союзу на цьому турніру також грали кияни Андрій Сидоров, Дмитро Христич, Олександр Годинюк і харків'янин Ігор Малихін[1].
У сезоні 1987/1988 дебютував у першій лізі за харківське «Динамо». У перехідному турнірі між кращими клубами другого дивізіону і ауйсайдерами вищої ліги харків'яни посіли четверте місце, котре дало перепустку до елітної групи. У вищій лізі «Динамо» (Харків) провело два сезони. Олег Шаргородський мав постійне місце в основному складі (разом з досвідченими Сергієм Алексєєвим, Андрієм Мажугіним, Олександром Печенєвим і Анатолієм Хоменком). У січні 1991 року їздив з московським «Динамо» до Північної Америки, грав у суперсерії проти клубів Національної хокейної ліги[2]. По завершенні сезону перейшов до складу московських одноклубників (разом з Валерієм Чорним).
У Москві провів три сезони. За цей час став чемпіоном СНД, чемпіоном і віце-чемпіоном Міжнаціональної хокейної ліги, фіналістом Кубка європейських чемпіонів[3][4].
4 грудня 1993 року дебютував за збірну Росії проти команди Швейцарії у міжнародному турнірі «Кубок Німеччини». Також брав участь у Шведських хокейних іграх і декількох товариських матчах. Єдину шайбу за збірну забив шведу Мікаелю Сундлеву[5][6] У лютому 1994 року став учасником зимових Олімпійських ігор у Ліллегаммері (4 місце). Його постійним партнером на турнірі був Сергій Тертишний з челябінського «Трактора»[7][8][9].
Після Олімпіади поїхав до Північної Америки, виступав за клуби з Інтернаціональної хокейної ліги «Г'юстон Аерос», «Детройт Вайперс» і «Фінікс Роудраннерз». Восени 1996 року повернувся до Європи; грав за московський ЦСКА, ГПК (Гямеенлінна, Фінляндія) і зробив другий вояж до ІХЛ («Форт-Вейн Кометс»). З 1999 року в Росії, протягом двох років грав за національну збірну в міжнародних турнірах і товариських іграх[10][11]. На клубному рівні захищав кольори «Металурга» (Новокузнецьк), «Авангарда» (Омськ), «Ак Барса» (Казань) і «Крила Рад» (Москва).
Remove ads
Досягнення
- Чемпіон СНД (1): 1992
- Чемпіон МХЛ (1): 1993
- Віце-чемпіон МХЛ (1): 1994
- Віце-чемпіон Росії (1): 2001
- Бронзовий призер (1): 2000
- Фіналіст Кубка європейський чемпіонів (2): 1992, 1993
Статистика
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads