Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Шарикіна Валентина Дмитрівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Валентина Дмитрівна Шарикіна (нар. 25 лютого 1940, Київ, УРСР) — радянська та російська акторка театру й кіно. Заслужена діячка культури Польщі (1976), заслужена артистка РРФСР (1981), народна артистка Росії (2000)[1]. Здобула популярність як виконавиця ролі пані Зосі в телепроєкті «Кабачок 13 стільців» (1966—1980).
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Валентина Шарикіна народилася 25 лютого 1940 року в Києві (за її власними словами — у Свердловську[2]). Бабуся і мати Валентини походили від польської родини й дотримувались католицької віри[3]. Дід, за материнською лінією, працював лікарем, мешкав у будинку в Києві на площі Богдана Хмельницького і був власником аптеки. 1917 року його розстріляли, а майно націоналізували[4]. Батько — Дмитро Шарикін, льотчик і учасник Німецько-радянської війни, залишив сім'ю у воєнні роки. Мати, Ірина Анатоліївна Рогозинська[5] (1915—1991; за словами Валентини Шарикіної мати народилася 17 січня 1913 року в Києві[6]) — закінчила Свердловську консерваторію, грала в опереті, а 1950 року, через конфлікт із новим чоловіком, переїхала з дочкою до Іркутська[7]. 1957 року Ірина Анатолівна отримала звання заслуженої артистки РРФСР. Крім Валентини, у сім'ї були ще діти: одноутробний старший брат і двоє однокровних братів від першого шлюбу батька. У подальшому батько мав ще дітей в інших шлюбах. Мати також кілька разів одружувалась. Її чоловіками були — поет Микола Дорізо, генерал Іван Вовченко, письменник Борис Костюковський.
Валентина до 10 років жила в Києві, а згодом з матір'ю переїхала до Іркутська. Там же закінчила середню школу № 17[3].
1962 року — випускниця Вищого театрального училища ім. Б. Щукіна в Москві[8]. Художніми керівниками курсу були Іосиф Матвійович Рапопорт й Анатолій Іванович Борисов. Разом з Валентиною Дмитрівною навчались Андрій Миронов[9] і Вікторія Лепко[10]).
Валентина Шарикіна стала акторкою Московського театру сатири 1963 року й донині виступає на його сцені.
Remove ads
Особисте життя
За словами Валентини Дмитрівні її шлюби з першим чоловіком — актором, як і з другим — лікарем-хірургом були нетривалими[9]. У 1970-ті р. у неї були стосунки з режисером Євгеном Ташковим, виховувала його синів від шлюбу з Катериною Савіновою[11].
Третій чоловік — інженер-нафтовик Юрій Володимирович Ізвєков[12][13]. Дітей немає[14].
Театральні роботи
Узагальнити
Перспектива
Валентина Шарикіна найбільше запам'яталася у ролі пані Зосі в радянському телевізійному гумористичному проєкті «Кабачок 13 стільців»[2], де грала впродовж 15 років[9]. 1976 року за цю роль акторка отримала почесне звання заслуженого діяча культури Польщі[15]. Яскравими роботами Валентини Шарикіной стали ролі в музичних феєріях «Чарівний ліхтар» (телебенефіс режисера Е. Гінзбурга) і «Секретарки» (постановка Ю. Васильєва в Театрі сатири). Шарикіна виконувала переважно драматичні ролі й тепер продовжує грати в багатьох виставах «Театру Сатири». Вона грала у таких п'єсах як «Мольєр (Кабала святош)», «Мовчи, журба, мовчи…», «Затюканий апостол», «Малюк і Карлсон, який живе на даху», «Самогубець», «Божевільний день, або весілля Фігаро», «У полоні часу» (рос. У времени в плену) та ін[16].
Вибрані п'єси
- «Витівки Скапена» (рос. Проделки Скапена) — фарс-комедія Мольєра
- «Тартюф, або дюрисвіт» (рос. Тартюф, или Обманщик) — п'єса Мольєра, роль Ельміри
- «Баня» — п'єса В. Маяковського, роль Полі
- «Клоп» — п'єса В. Маяковського, роль Зої Березкіної
- «Скажені гроші» (рос. Бешеные деньги) за О. Островським — роль Чебоксарової
- «Біг» за М. Булгаковим — роль Серафими Володимирівни
- «Прощавай, конферансьє!» за Григорієм Горіним
- «Дон Жуан, чи Любов до геометрії» — роль Міранди
- «Вісім жінок» (рос. Восемь любящих женщин) — роль Габі
Фільмографія
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads