Шарль Робер Ріше

Шарль Робер Ріше (фр. Charles Robert Richet) (25 серпня 1850, Париж — 4 грудня 1935, Париж) — французький фізіолог, піонер у багатьох областях досліджень, таких як нейрохімія, травлення, терморегуляція у гомойотермних тварин і дихання. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1913 рік.

|Ширина=

Шарль Робер Ріше
фр. Charles Robert Richet
Ім'я при народженні	англ. Charles Robert Richet
Псевдоніми	Charles Epheyre[1]
Народився	25 серпня 1850(1850-08-25) Париж
Помер	4 грудня 1935(1935-12-04) (85 років) Париж
Країна	Франція
Діяльність	лікар, психолог, есперантист, фізіолог, письменник, імунолог, дослідник, драматург
Alma mater	Паризький університет
Галузь	фізіологія
Заклад	Паризький університет
Посада	president of the French Academy of Sciencesd[2] і президент[d]
Науковий керівник	Charles Philippe Robind
Аспіранти, докторанти	Victor Pachond Юзефа Йотейко[3]
Членство	Французька академія наук Академія наук СРСР Петербурзька академія наук Російська академія наук Паризька медична академія Туринська академія наук[4] Q97841663?
Відомий завдяки:	дослідження анафілаксії
Батько	Alfred Richetd
Діти	Charles Richetd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1913)
Шарль Робер Ріше у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ріше.

Біографія

Французький фізіолог Шарль Ріше народився 26 серпня 1850 року в Парижі, в сім'ї професора клінічної хірургії медичного факультету Паризького університету Альфреда і Ежен (Руар) Ріше. Після закінчення звичайної національної та середньої школи Шарль вирішив слідувати по кроках батька і зайнятися медициною. Він вступив в Паризький університет.

В 1877 році Шарль Ріше одержав медичний диплом і одружився з Амелією Оббрій, у них було дві дочки і два сини (один з них також став професором медицини в Паризькому університеті, по стопах Ріше пішов і його онук).

У 1878 році він захистив докторську дисертацію, де вперше довів наявність соляної кислоти в секреті шлунку ссавців, птахів і безхребетних. Крім того, він визначив, що під час травлення в шлунку утворюється одна з форм молочної кислоти. У цьому ж році він стає професором медичного факультету Паризького університету, де вивчає різні види м'язових скорочень.

У 1883 році Шарль Ріше досліджував механізми підтримки постійної температури внутрішнього середовища гомойотермних тварин.

У 1888 році він вивчав властивості крові заражених тварин. Ріше, працюючи з Ж. Ерікуром, вирішив застосувати сироваткову терапію як лікувальний засіб. Протягом 10 років вони безуспішно намагалися розробити сироваткову терапію для ліквання туберкульозу. У цей час Шарль Ріше бере участь у різних дослідженнях, які не мали відношення до фізіології (зокрема, безуспішно намагався побудувати аероплан).

У 1901 році він отримав можливість вдосконалити свої пізнання в токсикології, беручи участь у науковій експедиції по Середземному морю з принцом Монако Альбером, досліджуючи отруйні щупальця португальського кораблика. Після повернення до Франції він веде порівняльні дослідження отрути морської анемони і відкриває явище анафілаксії — алергічну реакцію на сторонні білки.

У 1911 році Шарль Ріше підбив підсумки своїх робіт у монографії «Анафілаксія». Шарль розробив специфічні діагностичні проби для виявлення реакцій гіперчутливості.

У 1913 році Шарлю Ріше була присуджена Нобелівська премія в області фізіології і медицини «на знак визнання його робіт з анафілаксії». Під час Першої світової війни Ріше вивчав ускладнення процесів переливання крові.

У 1923 році у перекладі англійською мовою вийшла його книга «Тридцять років дослідження психіки», в якій він описав свої досліди в цій галузі.

Шарль Ріше помер у Парижі 4 грудня 1935 року.