Шаховцов Віталій Іванович

Віталій Іванович Шаховцов (9 травня 1924, Слов'янськ — 26 квітня 1969) — український радянський художник і педагог; один із фундаторів Полтавської обласної організації Спілки радянських художників України.

Шаховцов Віталій Іванович
Народження	9 травня 1924(1924-05-09)  Слов’янськ, Бахмутська округа, Донецька губернія, СРСР
Смерть	26 квітня 1969(1969-04-26) (44 роки)
Країна	СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Харківський художній інститут (1958)
Вчитель	Кокель Олексій Опанасович, Бесєдін Сергій Фотійович і Сизиков Валентин Васильович
Діяльність	художник, педагог
Відомі учні	Барабаш Василь Кирилович
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Звання	сержант
Роботи в колекції	Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка, Горлівський художній музей, Донецький обласний художній музей і Луганський обласний художній музей
Нагороди
Шаховцов Віталій Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 9 травня 1924 року в місті Слов'янську (нині Донецька область, Україна). Його батько, колишній офіцер Білої армії, був вимушеним емігрантом, але згодом повернувся на батьківщину з дружиною, болгарською комуністкою. Невдовзі після його народження сім'я переїхала до Харкова, де він провів дитинство. Ще у початковій школі захопився малюванням і почав займатися у художній студії Харківського палацу піонерів. Вже в 11 років здобув першу нагороду — премію обласної виставки за натюрморт, виконаний з натури^[1].

У ранньому віці залишився без батьків, які були репресовані — у 1935 році розстріляли матір, через три роки батька. Виховувався в дитячому будинку на Вінниччині, закінчив семирічну школу і переїхав до родичів у Полтаву^[1].

Брав участь в німецько-радянській війні. Війну сержант-артилерист закінчив у Австрії^[2]. Нагороджений медаллю «За відвагу». Після звільнення в запас працював художником при Будинку офіцерів Центральної групи військ у Відні^[3].

З 1948 по 1949 рік навчався в Московському художньо-промисловому училищі імені Михайла Калініна. Член КПРС з 1952 року^[4]. Протягом 1953—1958 років — студент Харківського державного художнього інституту, де був учнем Олексія Кокеля, Валентина Сизикова, Сергія Беседіна. Дипломна робота — картина «На фронтових дорогах» експонувалася на виставці в Москві, а в 1958 році була опублікована в журналі «Огонёк». За цю роботу художнику була присуджена Сталінська стипендія^[3].

У 1958 році з відзнакою закінчив інститут і повернувся до Полтави, де одразу активно включився в мистецьке життя, ставши співзасновником і членом правління Полтавської обласної організації Спілки радянських художників України. 1959 року його обрали головою міської організації Спілки художників та Художнього фонду^[1].

У 1966 році перейшов на викладацьку роботу до Луганського художнього училища, того ж року був призначений його директором^[1].

Трагічно загинув 26 квітня 1969 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису (майстер портрета, пейзажу, жанрової картини) та станкової графіки. Серед робіт:

• «Портрет сталевара» (1956);
• «На Волзі» (1957);
• «На фронтових дорогах» (1958);
• «Господар (портрет бригадира В. Рябоконя» (1960, Полтавський художній музей);
• «Уперше до школи» (1960, Горлівський художній музей);
• «На околиці Полтави» (1960);
• «Перший тракторист. 1930 рік» (1961);
• «Караюсь, мучусь, але не каюсь…» (1964);
• «Поховайте та вставайте…» (1964);
• «Жовтневий вечір» (1966—1967, Донецький обласний художній музей).

Крім вище згаданих музеїв, роботи митця представлені в Луганському художньому музеї, у галерейних та приватних колекціях в Україні та за її межами^[3].

Виставки

Брав участь у виставках, зокрема^[3]:

• Полтавська обласна художня виставка, присвячена 300-річчю возз'єднання України з Росією (1954);
• Виставка творів молодих художників, присвячена фестивалю молоді Української РСР (1957);
• Шоста всесоюзна виставка дипломних робіт студентів художніх вишів СРСР випуску 1957 і 1958 років (Москва, 1958);
• Виставка, присвячена декаді української літератури і мистецтва (Москва, 1960);
• Ювілейна художня виставка, присвячена 150-річчю від дня народження Тараса Шевченка (Київ, 1964).

Пам'ять

Меморіальна дошка в Полтаві.

• В Полтаві, на фасаді будинку на вулиці Гоголя, № 19^[1], художнику встановлено меморіальну дошку. Дошка виготовлена з рожевого граніту із бронзовим барельєфом митця (автори — художники Євген Путря, Юрій і Віталій В'ялі, Віктор Цимбаліст, архітектор Анатолій Чорнощоков^[2]). Містить надпис:

«У цьому будинку з 1958 по 1964 рр. жив і працював відомий художник Шаховцов Віталій Іванович, один із фундаторів Полтавської обласної організації Національної спілки художників України».

• У 2004 році, з нагоди 80-річчя художника, був знятий документальний фільм  «Художник Віталій Шаховцов. Палітра його життя» на YouTube (режисер Алла Гусак).
• 27 квітня 2024 року до сторіччя від дня народження художника та 105 річниці з дня відкриття Полтавського художнього музею в Полтавському художньому музеї відкрилася виставка робіт Віталія Шаховцова «Віталій Шаховцов. Мої дороги» (живопис, графіка) з приватної збірки Олексія Петренка^[5].