Швейцарський цивільний кодекс

Цивільний кодекс Швейцарії (SR 210, нім. Schweizerisches Zivilgesetzbuch; фр. Code civil suisse; італ. Codice civile svizzero; ромш. Cudesch civil svizzer) — цивільний кодекс, що діє у Швейцарії та регулює відносини між особами. Уперше був ухвалений 1907 року^[1][2][3].

Швейцарський цивільний кодекс
Країна	Швейцарія
Юрисдикція	Швейцарія

На документ значною мірою вплинув німецький цивільний кодекс і частково французький цивільний кодекс, проте більшість науковців у царині порівняльного права, зокрема К. Цвайґерт і Родольфо Сакко, стверджують, що швейцарський кодекс походить від чіткої парадигми цивільного права^[4][5][6].

Історія та впливи

Кодифікований закон офіційно називається Швейцарський цивільний кодекс від 10 грудня 1907 року за датою ухвалення. Набув чинності з 1 січня 1912 року. Документ підготував Ойген Губер^[en]. Згодом на французьку мову переклав Віргіль Россел, а італійську — Бренно Бертоні. Ретороманська мова на той час ще не була офіційною мовою.

Цивільний кодекс Турецької Республіки, дещо змінена й вдосконалена версія Швейцарського кодексу, ухвалили в 1926 році в ході масштабних реформ^[en] уряду Кемаля Ататюрка щодо перетворення Туреччини в світську державу^[7]. Кодекс також вплинув на кодекси кількох інших держав, таких як Перу.

1911 року ухвалили Швейцарський кодекс зобов'язань^[8], що розглядається як п'ята унікальна частина цивільного кодексу Швейцарії. Таким чином, цей окремий кодекс був визнаний першим цивільним кодексом, що містив норми торгового права^[9][10].

Структура

Швейцарський цивільний кодекс містить понад дві тисячі статей^[10]. У вступі визначено принципи застосування цивільного права:

1. Закон застосовується відповідно до його формулювання або інтерпретації правових питань, щодо яких він містить положення.
2. За відсутності положення, суд виносить рішення відповідно до звичаєвого права, а за відсутності звичаєвого права — у відповідності з нормою, яку б він прийняв як законодавець.
3. Суд повинен слідувати установленій доктрині та прецедентному праву.

Структура Швейцарського цивільного кодексу:

• Книга перша — «Суб'єкти права — фізичні та юридичні особи»;
• Книга друга — «Сімейне право»;
• Книга третя — «Спадкове право»;
• Книга четверта — «Речове право»;
• Книга п'ята — «Зобов'язальне право» (1911 року).

П'ята книга складається з розділів:

• I — «Загальні положення про зобов'язання»;
• II — «Окремі види зобов'язань»;
• III — «Торгові товариства»;
• IV — «Торгова реєстрація, право на фірму, торгове рахівництво»;
• V — «Цінні папери».