Швець Єфросинія Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Швець.

Єфросинія Іванівна Швець (Шевчиха) (бл. 1739 — 24 березня (5 квітня) 1810, с. Кирилівка (нині — Шевченкове Звенигородського району Черкаської області) — українська селянка, прабабуся українського поета і художника Тараса Шевченка по батьківській лінії, дружина Андрія Швеця, родоначальниця кирилівської гілки роду Шевченків.

Єфросинія Іванівна Швець
Народилася	1739(1739)
Померла	24 березня (5 квітня) 1810 с. Кирилівка
Національність	Українка
У шлюбі з	Андрій Швець
Діти	Іван Шевченко, Іван, Кіндрат, Олексій, Оксана

Біографія

Єфросинія народилася приблизно в 1739 році. Була одружена з Андрієм Швецем — кирилівським селянином-ремісником, який займався шевством і був одним із небагатьох господарів села, що сплачували високий чинш (21 злотий), що свідчить про особливий соціальний статус.

Син Єфросинії та Андрія — Іван (рідний дід Тараса Шевченка). Малюнок Тараса Шевченка. Олівець, травень 1843 р.

Мала щонайменше п'ятеро дітей: Івана (1756—1849, дід Тараса Шевченка), Івана (1766 -> 1786), Кіндрата (1767—1827), Олексія (1775—1822), Оксану (1768 -> 1798).

За Інвентарем села Кирилівка 1779 року, її чоловік Андрій Швець був ремісником, а отже — представником невеликої категорії селян-ремісників, які відігравали важливу роль у соціальній структурі села. Станом на 1787 рік, згідно зі сповідним розписом, Єфросинії було 48 років.

Чоловік Єфросинії, Андрій, помер між 1787 і 1795 роками. У ревізькій казці с. Кирилівка за 1795 рік Єфросинія вже фігурує як вдова, родина якої займається хліборобством.

Міф про походження Єфросинії Іванівни та її чоловіка

До недавнього часу був поширений міф, згідно з яким саме Єфросинія Іванівна була донькою козака Івана Швеця — чоботаря за фахом, який після смерті дружини самостійно виховував її як єдину дитину. Коли до села Кирилівка прибув Андрій Безрідний, колишній кошовий писар Запорозької Січі, він нібито одружився з Єфросинією та оселився в господарстві її батька. Згідно з традицією, приймак узяв прізвище родини дружини, тож Андрій став Шевченком.

Ця романтизована легенда побутувала в науково-популярних та краєзнавчих джерелах упродовж тривалого часу. Проте вона була повністю спростована завдяки вивченню сповідальних розписів, інвентарів та ревізьких казок другої половини XVIII — початку XIX століття^[1].

Смерть і похорон

Шевченківський коледж

Єфросинія померла 24 березня (5 квітня) 1810 року в селі Кирилівка у віці приблизно 71 рік від «натуральної хвороби», хоча в записі про її смерть було помилково вказано вік 82 роки.

Про її похорон зберігся архівний документ, який засвідчує скандальну подію — п'яний місцевий священник Терентій Помазанський вдарив селянина Євстрата Клименченка хрестом по лобі та обізвав дурнем і свинею через нібито неправильно виконане хресне знамення:

«Того ж 24 марта, когда позван он, Священник Помазанский, тамошним жителем Алексеем Шевченком погребать его матерь и буди так в пьяном образе, что едва мог погребение отправить и при последнем целовании тамошнего жителя Евстратия Клименченка подошедшего к нему, Священнику Помазанскому, целовать креста, то он, Священник, заметил его, Клименченка, якобы не так перекрестившегося, бил крестом по лбу и ругая называл дураком и свинею, при том своею рукою на Клименченку будьто бы кладя крест так крепко у живот ударил, что Клименченко едва отдохнуть мог и чуть пред ним, Священником, на ногах удержался».

Згодом требу над тілом покійної звершував інший священник — протоієрей Василь Губський^[2].

Місця поховання, як і саме кладовище не зберіглося. Радянська влада зрівняла кладовище із землею і побудувала на цьому місці в 1923 році середній навчальний заклад сільськогосподарського типу (з 2010 року — Шевченківський коледж Уманського національного університету садівництва).