Швидкі радіосплески

Швидкі радіосплески^[1][2], від англ. Fast Radio Bursts (FRB) — поодинокі радіоімпульси тривалістю кілька мілісекунд невідомої природи, що реєструються радіотелескопами. Типова енергія сплесків, за оцінками, еквівалентна викиду в космічний простір енергії, що випускається Сонцем протягом декількох днів.^[3]

Відкриття

Вперше і абсолютно випадково швидкий радіосплеск був виявлений в лютому 2007 року. Група Дункана Лорімера (Duncan R. Lorimer), професора Університету Західної Вірджинії, в пошуках сигналів пульсарів проводила обробку результатів спостережень шестирічної давності австралійського 64-метрового радіотелескоп а Паркс (Parkes) Державного об'єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO). Аналізуючи архіви, Девід Наркевич (David Narkevic), аспірант Д. Лорімера, зауважив незвичайний радіосигнал^[4][5].

Сигнал був одиничним, потужним, але дуже коротким — кілька мілісекунд. Його перевірка зайняла близько п'яти років. Цей перший зареєстрований сплеск (FRB 010724) іноді називають по імені керівника групи першовідкривачів — сплеск Лорімера (Lorimer burst).

Існуючі гіпотези

Єдиної, загальновизнаної наукової гіпотези утворення швидких радіосплесків не існує. Обговорюються наступні можливі варіанти:

• Земний сигнал, який продукується технічними пристроями^[6][7].
• Позагалактичне джерело, тобто радіосплеск як наслідок якоїсь екзотичної події, на зразок злиття двох нейтронних зірок^[8], «останнього подиху» чорної діри, описаного британським фізиком Стівеном Хокінгом, або бліцара (події перетворення важкого пульсара в чорну діру)^[9][10][11].
• Галактичне джерело. Зокрема, за припущенням Аві Лоеба (Avi Loeb), професора Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, швидкі радіосплески випромінюються деякими зірками нашої галактики^[12][13].

Див. також

• Сигнал Wow!
• Радіосигнал SHGb02+14a
• PSR B1919 + 21
• Бліцар
• Магнетар
• Гамма-спалахи