Шевцов Олександр Трифонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевцов.

Олекса́ндр Три́фонович Шевцо́в (1911^[1], Малинівка — 1980, Харків^[1]) — радянський футболіст, захисник та півзахисник, відомий завдяки виступам у складі київського «Динамо», мінського «Динамо» та харківських клубів «Сільмаш» і «Спартак». Після завершення активних виступів розпочав тренерську кар'єру, зокрема очолював ворошиловградські «Трудові резерви» та харківський «Авангард». Старший брат футбольного арбітра Миколи Шевцова.

Олександр Шевцов
Особисті дані
Повне ім'я	Шевцов Олександр Трифонович
Народження	1911
	Малинівка, Зміївський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	1980
	Харків, Українська РСР, СРСР
Зріст	168 см
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник / півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1939—1940 «Сільмаш» Х 40 (9) 1941 «Спартак» Х 5 (0) 1945—1946 «Динамо» Мн 42 (0) 1947—1948 «Динамо» К 19 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1949 «Динамо» В 1950—1951 «Трудові резерви» В 1951—1954 «Локомотив» Х 1956 «Авангард» Х 1957 «Хімік» Днз
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Почав грати в футбол у шістнадцятирічному віці. Виступав за першу та другу команди «Серпа та Молота». З 1931 року грав у складі команди Челябінського тракторного заводу. Потім, у 1934—1936 роках, грав у армійських командах. Після закінчення строкової служби, провів сезон у складі челябінського «Трактора» та був його капітаном^[2]. У 1938 році повернувся до «Сільмаша». Всього за команду в чемпіонаті СРСР зіграв 40 матчів та забив 9 голів. Також у 1939—1940 роках грав за збірну Харкова. Після розформування «Сільмаша», був переведений до складу харківського «Спартака». За нову команду устиг зіграти п'ять матчів у незакінченому чемпіонаті СРСР^[3]. Після закінчення німецько-радянської війни опинився у Мінську, де протягом двох сезонів виступав за місцеве «Динамо». Згодом опинився у іншому «Динамо» — київському. Був основним захисником киян у 1947 році, однак наступного сезону провів лише 1 гру та завершив активні виступи на футбольному полі.

У 1949 році працював наставником ворошиловградського «Динамо», протягом 1950–1951 років очолював «Трудові резерви» з того ж міста. У 1950 році здобув з ворошиловградцями срібні нагороди першості УРСР. З 1951 по 1954 рік обіймав посаду головного тренера харківського «Локомотива», певний час суміщав її з обов'язками начальника команди. У 1952 році вивів команду до класу «А» чемпіонату СРСР. У 1955 році поступився посадою очільника «Локомотива», однак входив до тренерського штабу клубу. Наступного року прийняв керування харківським «Авангардом», а протягом 1957 року очолював дніпродзержинський «Хімік».

Тренерські досягнення

• Переможець класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1952
• Срібний призер чемпіонату УРСР (1): 1950