Шевченко Олександр Васильович

Олекса́ндр Васи́льович Шевче́нко (* 25 травня (7 червня) 1883(18830607), Харків — † 28 серпня 1948) — український художник-авангардист, теоретик мистецтва і педагог.

Олександр Шевченко
Народження	25 травня (7 червня) 1883(1883-06-07) Харків
Смерть	28 серпня 1948(1948-08-28) (65 років)
	Москва, СРСР[1]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія →  СРСР
Навчання	Московське училище живопису
Вчитель	Жан-Поль Лоран, Сєров Валентин Олександрович, Nasreddine Dinetd і Безперчий Дмитро Іванович
Діяльність	художник, скульптор, теоретик мистецтва, письменник, графік, візуальний митець
Напрямок	авангардизм, примітивізм
Відомі учні	Іорданський Борис В'ячеславович
Роботи в колекції	New Tretyakov Galleryd
Шевченко Олександр Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Шевченко Олександр.

Життєпис

В 1890—1898 роках навчався в Харкові у Дмитра Безперчого.

В 1905—1906 роках навчався у Парижі — Академія Жуліана. Протягом 1907—1909 — в Московському училищі живопису — у Валентина Сєрова та Костянтина Коровіна.

Входив до мистецьких гуртків «Світ мистецтва», «Віслючий хвіст», «Маковець», «Товариство московських художників», був засновником об'єднання «Цех живописців». В його творчості були помітними впливи авангардистських течій — від постімпресіонізму до панфутуризму. Під впливом Михайла Ларіонова розпрацьовував свій напрям. Свою методу малювання називав «тектонічним примітивізмом» — вплив на нього здійснила творчість Сезанна, в картинах присутні вкраплення іконопису та лубка. 1913 року видає «Маніфест неопримітивізму».

В 1920-х роках розпочав викладацьку діяльність у ВХУТЕМАСі.

1929 року за дорученням Наркомосвіти поїхав у відрядження до Батумі, подорож сприяла розвиткові нового етапу в творчості: Кавказ і Закавказзя стали його головною темою. Кавказький цикл — зеніт творчого шляху художника.

Його картини:

• 1919 — «Сплячий хлопчик»,
• 1920 — «Пейзаж з пралями»,
• 1930 — «Натюрморт з лимонами та чайником»,
• «Збір урожаю в Аджарії»,
• 1932-33 — «Курдянки»,
• 1933 — «Колгоспниці в очікуванні поїзда»,
• «Дагестан»,
• «Дівчинка з грушами»,
• 1935 — «Нічний порт».

В останні роки життя був переслідуваний як «формаліст», проте не переставав малювати: «Зимка» — 1942-43.

З 1941 року керував кафедрою живопису в московському текстильному інституті.