Шевченко Олександр Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.

Олександр Йосипович Шевченко (4 серпня 1914(19140804), селище Томарівка, тепер Яковлівського району Бєлгородської області, Російська Федерація — 15 вересня 1985, місто Москва) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1944). Командувач 38-ї армії Прикарпатського військового округу (з 1959 по 1961 рік), генерал-лейтенант (1961). Кандидат військових наук. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1960—1961 роках.

Шевченко Олександр Йосипович
Народження	4 серпня 1914(1914-08-04) Томаровка, Білгородський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Смерть	15 вересня 1985(1985-09-15) (71 рік) Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1933-1975
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Шевченко Олександр.

Біографія

Народився в селянській родині. Закінчив семирічну школу. Працював у місті Горлівці на Донбасі, на будівництві Харківського тракторного заводу. Закінчив школу фабрично-заводського навчання у місті Харкові. Працював токарем, механіком автобази будівельного тресту в Москві.

У 1933—1938 роках служив у Червоній армії. У 1936 році закінчив Саратовське бронетанкове училище. З 1939 року — знову в Червоній армії.

Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року. З червня 1941 року — командир 3-го танкового батальйону 50-го танкового полку 25-ї танкової дивізії 13-го механізованого корпусу. Потім командував партизанським загоном особливого призначення, 261-м танковим батальйоном 70-ї танкової бригади 30-ї армії, танковим полком, 65-ю танковою бригадою 1-го механізованого (11-го танкового) корпусу. Служив заступником командира 12-го гвардійського танкового корпусу із стройової частини. З квітня 1945 року виконував обов'язки командира 12-го гвардійського танкового корпусу. Воював на Західному, Калінінському, Брянськом, 4-му Українському, 1-му Білоруському фронтах. Був шість разів поранений.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1949 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. Служив начальником штабу армії. У 1957 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

У травні 1959 — березні 1961 року — командувач 38-ї загальновійськової армії Прикарпатського військового округу.

У березні — грудні 1961 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача військ Білоруського військового округу.

У грудні 1961 — червні 1972 року — 1-й заступник командувача військ Приволзького військового округу.

У 1972—1975 роках — начальник факультету Військової академії бронетанкових військ.

З 1975 року — у відставці. Проживав у Москві, працював у військовому Науково-дослідному інституті. Похований на Кунцевському кладовищі.

Звання

• капітан
• підполковник
• полковник
• генерал-майор танкових військ
• генерал-лейтенант (10.05.1961)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (26.09.1944)
• три ордени Леніна (.12.1941, 26.09.1944, 31.05.1945)
• чотири ордени Червоного Прапора (.02.1942,.03.1943,)
• орден Суворова 2-го ст. (6.04.1945)
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (.10.1943)
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст.
• медалі
• почесний громадянин міста Волновахи Донецької області

Посилання

• Біографія на сайті «Национальная оборона» [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті «Герои страны» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]