Шеллі Макнамара

Шеллі Макнамара (англ. Shelley McNamara, нар. 1952) — ірландська архітекторка і викладачка. В 1978 році заснувала Grafton Architects спільно з Івонн Фаррелл.^[2] Grafton Architects здобула популярність на початку 2010-х років, спеціалізуючись на масивних, але просторих будівлях для вищої освіти.^[2] Макнамара викладає архітектуру в декількох університетах, в тому числі — Університетському коледжі Дубліна з 1976 року.

Шеллі Макнамара
англ. Shelley McNamara
Народилася	1952  Lisdoonvarnad, Клер, Манстер, Ірландія
Країна	Ірландія
Діяльність	архітекторка
Alma mater	Університетський коледж Дубліна
Знання мов	англійська
Заклад	Grafton Architectsd
Членство	Королівський інститут британських архітекторів і Aosdánad[1]
Magnum opus	UTEC campusd і Palazzo Bocconid
Нагороди	Jane Drew Prized (2015) Королівська золота медаль Пріцкерівська премія (2020) Премія Міс ван дер Рое (2022)
Медіафайли у Вікісховищі

За роботи Grafton Architects була нагороджена Королівською золотою медаллю (2020)^[3], а за будівлю, що вони спроєктували — Університет інженерії та технології^[en] в Лімі, Перу, здобула Міжнародну премію RIBA 2016 року — за кращу нову будівлю у світі в цьому році.^[4] Макнамара та Фаррелл спільно здобули Прітцкерську премію 2020 року, вищу нагороду архітектури.^[5][6]

Кар'єра

Grafton Arhitects

Спільно з Івонн Фаррелл Макнамара заснувала Grafton Architects в Дубліні в 1978 році,^[7] назвавши його на честь Графтон-стріт^[8] Станом на 2017 рік у фірмі працювало 25 осіб, а Макнамара та Фаррелл керували проєктами.^[9] Макнамара описала свій підхід до архітектури як «замість того, щоб думати про простір, а потім знаходити структуру для нього, ми створюємо структуру, а це, в свою чергу, створює простір», а «задоволення від архітектури — це почуття ваги бути знесеним або підтриманим».

Пара спеціалізувалася на будівлях для вищої освіти, спроєктувавши будівлі для університетів в Тулузі, Лімерику, Лондоні тощо. Серед них — навчальні корпуси, медичні училища та студентські гуртожитки. Вони залучили міжнародну підтримку до будівництва кампусу Університету Бокконі у Мілані, який було збудовано в 2008 році. Їх найвідоміша будівля — Університет інженерії та технології, що здобула Міжнародну премію RIBA в 2016 році, як краща нова будівля у світі на цей рік.

Grafton Architects також спроєктувала десятки будівель в Ірландії для житлових і комерційних цілей та вищої освіти.

Академія

Макнамара працювала викладачкою в Школі архітектури в UCD з 1976 року. Незабаром після закінчення Університетського коледжу в Дубліні Макнамара почала викладати в школі разом з Івонн Фаррелл, де вона викладала в 1976 — 2002 роках. В 2015 році Макнамара стала ад'юнкт-професором в UCD.^[10]

На додаток до UCD, Макнамара була запрошеним професором в Оксфордському університеті Брукса^[en], Академії архітектури Мендрізіо^[en] (2008-10) та Федеральній політехнічній школі Лозанни (2010-11). Вона здобула посаду повний професор в Мендрізіо в 2013 році. В 2010 році Макнамара очолила кафедру Кензо Танге у Гарвардській вищій школі дизайну^[en] і кафедру Луїса Кана в Єльському університеті восени 2011 року. Вона працювала зовнішньою екзаменаторкою у Кембриджському університеті і Лондонському муніципальній школі архітектури. Також Макнамара багато читала лекцій в європейських і американських школах архітектури.^[11]

Основні роботи

• 2006: Центр мистецтв Солстес, Наван, Ко-Міт, Ірландія.
• 2008: Waterloo Lane Mews, Дублін 4, Ірландія.
• 2008: Пожежно-рятувальна служба Дрогеда, Дрогеда, Ірландія
• 2012: Медична школа Університету Лімерика, Лімерік, Ірландія.
• 2014: Memory / Grafton Architects, у співпраці з ELISAVA 300 років Каталонського духу, Іспанія.
• 2021: Кампус Лондонської школи економіки та політичних наук (LSE) для нового Глобального центру соціальних наук (GCSS) в лондонському Олдвічі.
• 2015: Університетський кампус UTEC Ліма, Перу
• 2016: Переможниця конкурсу на будівлю Пола Маршалла — Лондонська школа економіки 44 Lincoln’s Inn Fields, Лондон, Велика Британія
• 2018: Кураторка Венеціанської архітектурної бієнале FREESPACE/Grafton Architects, Італія.
• 2019: Університет Тулузи 1 Капітолій Тулуза, Франція

Нагороди та виставки

• 2008: Премія "Всесвітня будівля року", Grafton Architects за будівлю університету Бокконі в Мілані, Італія.^[12][13]
• 2012: "Архітектура як нова географія", нагорода "Срібний лев" на виставці Венеційської бієнале, спільна земля, ^[14]
• 2013: Медична школа Університету Лімерика та автостанція у Перголі, що потрапила до шорт-листа премії Стірлінга RIBA, ^[15]
• "Університет Лімерика", виставлена на виставці Sensing Spaces у Королівській академії^[16]
• Шорт-лист премії AJ Women in Architecture 2014 року, 2014 р^[17]
• Grafton Architects виграли четверту щорічну премію Джейн Дрю, 2015 р., за їх "масовий вплив" на професію..^[18]
• Міжнародна премія RIBA, 2016, для Університету Інгенієрії та Технології, Ліма, Перу^[19]
• 2018: Кураторка 16-ї Венеційської бієнале архітектури^[20]
• 2019: Почесний доктор Триніті-коледжу, Дублін^[21]
• 2020: Лауреатка премії Архітектури Прітцкера, спільно з Фаррелл.^[6][2]

Макнамара є співробітницею Королівського інституту архітекторів Ірландії^[en] та почесною співробітницею Королівського інституту британських архітекторів.^[22] Вона була першим архітектором, який був обраний членом Аосдани^[en], асоціації ірландських художників^[23].