Шельфовий льодовик Еймері

69°45′ пд. ш. 71°00′ сх. д.

Найбільші шельфові льодовики Антарктиди.

   Росса (472 960 км²)

   Ронне-Фільхнера (422 420 км²)

   Еймері (62 620 км²)

   Ларсена (48 600 км²)

   Рісер-Ларсена (48 180 км²)

   Фімбул (41 060 км²)

   Шеклтона (33 820 км²)

   Георга VI (23 880 км²)

   Західний (16 370 км²)

   Вілкінса (13 680 км²)

Шельфовий льодовик Еймері
Названо на честь	William Bankes Ameryd
Континент	Антарктида
Адміністративна одиниця	Територія Антарктичного договоруd
Шельфовий льодовик Еймері у Вікісховищі

Шельфовий льодовик Еймері (англ. Amery Ice Shelf) — шельфовий льодовик у Східній Антарктиді, між берегами Ларса Крістенсена (Земля Мак-Робертсона) і Інгрід Крістенсен (Земля Принцеси Єлизавети). Покриває затоку Прюдс, що глибоко вклинюється у суходіл. Часково розташовано на Землі Мак-Робертсона.

З континенту до нього примикає величезний льодовик Ламберта. Поруч з місцем, де він переходить у шельфовий льодовик, біля підніжжя гір Принца Чарльза^[en], знаходиться антарктична оаза, — Оаза Еймері^[pl], в якій розташоване епішельфове озеро^[pl] Бівер, що з'єднане з океаном під льодовиком^[1].

Льодовик Ламберта переходить у Шельфовий льодовик Еймері у Грабені Ламберта^[en] на південно-західній стороні затоки Прюдс.

Басейн Еймері (68°15′ пд. ш. 74°30′ сх. д.) — підводний басейн на північ від шельфового льодовику Еймері.

Льодовик був відкритий в 1931 році Британсько-австрало-новозеландською експедицією і названий на честь Вільяма Еймері^[en], державного службовця, який представляв уряд Сполученого Королівства в Австралії (1925-28).

Протяжність льодовика з півдня на північ складає близько 250 км, зі сходу на захід — близько 200 км. Площа льодовика дорівнює 40 тис. км², проте вона періодично змінюється через відколювання гігантських айсбергів. У 1964 році від льодовика відколовся айсберг площею близько 11 тис. км². Висота льодовика становить 25-50 м, товщина льоду змінюється від 200 м в мористій до 800 м в тиловій частині льодовика. На півдні льодовик Еймері з'єднується з льодовиком Ламберта, який служить основним джерелом живлення першого.

Поруч з шельфовим льодовиком розташовані антарктичні станції: китайська — Чжуншань та російська — Прогрес.

Наприкінці вересня 2019 від льодовика відколовся найбільший за останні 50 років айсберг. Він отримав назву D28, має площу 1636 км² та важить 315 мільярдів тонн.^[2]